Вірші
Смерть коханої
Я так люблю ці ніжні вечори,
Ми грали в ігри побіля каміну..
Коли с тобою ми були малі,
І не боялись висказать провину..
Але пройшло багато довгих місяців,
І більше ми не встрітимся з тобою,
Не допоможуть й сотні лікарів,
Тебе не стало, а сталось це весною..
***
На цвинтарі стоїть дівчина,
Тримає квіти у руках,
Над труною висить грона калини,
Приходиш ти до мене лиш у снах..
3
0
169
Просто рима..
Тримай мене міцно,
Щоб не загубилась я поміж світів,
І хай з тобою все йде не помірно,
Ти краща зі снів всіх моїх..
Коли я пишу ці безглузді вірші,
Ти тамуєш повітря, боїшся і слово сказати,
А пам'ятаєш, як ми були малі?
Як ти не хотіла стосунків зі мною мати..
А тепер все змінилось,
Ти стала дорослою, гордою,
І скільки б стосунки наші не кріпились,
Ти залишаєшся такою дорослою, модною..
2
0
139
Сльози любові
Не плач, моя любов,
Давай я тебе обійму,
І скільки б не слухали с тобою мов,
Ти плачеш, але чому?
Не треба плакати, кохана,
Люблю тебе я, навіть без прикрас,
І скільки б страхів ти не мала,
Залишусь, не розлучить нікому нас..
1
0
201
Темрява
Боїшся темряви?
Я стану свічкою для тебе,
І запалю у серці світлий, теплий вогник,
Не бійся темряви, не йди туди без мене!
Коли ти плачеш, згорить сонце, розступляться всі гори.
Не варті сліз мої слова що я казала,
Не вартий сліз твоїх в очах моїх вогні,
І скільки б сварок ми з тобой не мали,
Не треба плакати, тоді с тобою ми були дурні.
1
0
88
Озеро
Тихий плескіт долунає до вух,
Цей солодкий звук, так ласкає слух..
Так дивно бути тут у ночі,
Серед тихих вод, на самоті..
Проте, коли погано, ти біжиш лише сюди..
Мов іншого місця немає в житті.
Це озеро знає тебе як ніхто,
Воно немов бачить у серці любов..
Воно мов кришталь, мов дзеркало гарне,
Розіб'єш його, це виявиться марно..
І скільки б рядків я б не писав,
До кожної ти б душею припав..
Це озеро для тебе, щось надважливе,
Таке чисте, прозоре.. таке первинне..
І ти не боїшся нічого коли,
Сидиш на березі як завжди один..
2
3
110
Гітара спогадів
Гітара стоїть у кутку,
Я давно вже не граю на ній..
Лишив ти мене саму,
І ти більше не мій.
Раніше любила ці струни,
І музика гарна була,
Але навіщо вона без тебе?
Я знову сиджу тут сама..
В самотні ночі я граю,
І згадую руки твої,
Коли ти мене обіймаєш,
Не має болю в житті.
Накриє ніч цю кімнату,
А зорі колиску споють,
І хочу я знову зіграти,
Але дрижаки знов беруть..
2
0
101
Зорі
Я люблю самотні, тихі ночі,
Коли зорі на небі сяють як хочуть.
Немов кожна з них має свою долю,
Мов кожна мріє вирватись на волю.
Я дивлюся у небо, тихо позіхаю,
Хочу по зорі полетіти, та ракети немає.
Я б хотіла сховати одну у долонях,
Принести додому, та мріяти у снах.
Але я, зітхнувши, опускаю очі.
Як же я люблю ці самотні ночі..
1
0
131
Тебе люблю, або вірш за 4 хвилини)
Люблю тебе я навіть без речей,
Зривається сльозами із очей,
І що б мені ти не зробив..
Готова я терпіти..
Я знаю як тобі погано,
І знаю що на серці рана..
Проте прошу тебе,
Не треба забувать про те,
Що ти потрібен,
Лиш мені..
Й Не має болю у житті з тобою..
Будь в серці ти моєю особистою рікою..
1
0
94
Яка погода?
Погода не буває злою,
І навіть коли дощ чи сніг, а може град?
В ній знайдеш ти, щось дороге, казкове,
Мов гарні спогади, мов чарівний парад.
Коли стоїш ти під дощем, чогось чекаєш,
У голові вируються думки,
І настрій дуже дивний тоді маєш,
Мов не буває лиха у житті.
Аж гульк! Проходить осінь, і випаде сніжок,
Узимку додатково, ще й сотні крижино́к.
І люди знов почнуть: Ой жах, як холодно узимку!
А ти лиш посміхнись, закриючи очи́нки.
1
0
115
Що це, війна?
Що це, війна?
І що їй потрібно?
На кому вина?
Чому все не мирно?
Навіщо придумали люди її?
Навіщо зламали нам радість в житті?
Чомусь різкий сором хапає від неї,
Хоча і немає провини моєї..
Хай всі помруть, хто це придумав,
Багатства і кошти він явно мав..
Чого їм не вистачило тоді?
Навіщо ламали долі чужі?
Питань дуже і дуже багато,
Чекає на вбивць цих жорстоких страта.
Не бійся вибухів і гармат,
Це за нашу свободу, за наш тихий лад...
1
0
99
Любов
Що найпрекрасніше? Любов, сказала мати,
Вкладаючи маленьку доньку спати.
Чому? Запитує дитя,
Відходячи у сонне забуття.
Тому що всі степи і гори, сонце й небо..
Уміють покохати.. Як же так?
Людиною не завжди бути треба,
Щоб закохатися і жити без страшних і лютих жах.
Аж дивиться матуся, спить дитина,
Наслухавшись магічних казочок,
І тільки місяць, дивлячись із неба,
Не спить, качаючи дітей-зірок..
1
0
167
