Мене шиза взяла (v.2)

Ніколас Велес

Взеркалах лишилась тьма А хто лишився в небесах ? Я шукаю келих для вина Бо поруч Бог хоче ще вина Тьма оділа білі крила Вона хоче світ і бажано весь А Бог на газі варить макарони Він зеркальний, він - нічий Він - проклятий і знов промок Ага то той самий пекельний Бог Ну щож вино це сльоза Казку божевільний розказав Готуйте пушки і хапай тесак То тобі не голівідський фільм "Форсаж" Ми - бомжі-пірати, тому йдемо на абордаж Стакан нас гріє і кабак банкрот І Роджера усміхається оскал За пістолети англійці знають наші імена А нам надоїло стрілять, А нам надоїло вбивать, А нам надоїло стрілять вашу мать... А нам надоїло вбивать вашу мать... Ну пішов я братя вчить коран бо Біблія уже у печінках Я іду спать пацифісти вашу мать... То походу мене Шиза взяла Хто казав, що біль не музикант За жертвами плавиться асвальт Вибємо двері дайте вас з'їсти Ми поклоняємось мечу І викинемо Вампірів-Пікачу Бий, бий - треба напиться Та не забудь мої слова Летить в небо вільна птиця А від ельфа тікає дракониця Он гобліна дочка несе для нас вина І хоче доворать свої мордорські поля Дівчина замахнула важким мечом І лицар зі страху дьору дав А дракон йому у слід матом клав Ти про падьних гномів "про нас заспівай ! " І чорного мага ти згадай Вічно молодого й золотого Памятай : Арда стерпить Бог простить. То лиш початок, а потім буде казка!

2018-10-15 23:49:14

7

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4447

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12043