PSYCHOTIC

Mysterious

You call me crazy, you call me insane You think only tears show that you are in pain I laugh when I fall, I smile when I bleed No message I see, no advice I need You get a stab, you fall on your knees Then from your eyes comes an overflowing sea You paint the story with many colors A beautiful paradise for friends and lovers I'm the true face, steps of honest I make You call me insane cause I'm proving you are fake You paint your face and they call you pretty, You wipe off the paint and call yourself ugly You have no opinion, you listen to others voice But I sail my own ship and that's why choice. There are things you don't see and secrets I know I unveil the shadow but you call me a psycho.

2019-03-04 12:43:18

16

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Mysterious

@alvahmara thank you so much🖤🖤🖤🖤

Відповісти

2019-03-05 03:22:25

Подобається

STELLA RAYMOND

If you are true and try to prove one wrong then the person will obviously call you insane. P.S good poem

Відповісти

2019-03-06 18:09:57

3

JENOVA JACKSON CHASE

Heart breakingly good

Відповісти

2019-12-17 04:01:18

3

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3730

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1670