І дивишся на все очима лева...
Сергій Клемін
* * * І дивишся на все очима лева, і бродиш, ніби прямо чи навколо, і потрапляєш там – в безмірне коло, в якому є вона – є (!) кришталева. І темрява в тобі завжди панує, і ти – і тим залишеним богам не віриш (і своїм сліпим очам), коли вона приходить і дарує. Скорочуєш її до всіх хвилин, і в цьому темрява і хаотичність, і в ній перебуваєш (ніби вічність), і залишаєшся для всіх один.
2024-11-04 09:41:42
0
0
Інші вірші поета
Нехай у цьому істина одна... І темне небо, як всесвітній дах... І хочеш знов про все забути... Проходять дні...
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12002