Так колись було
Так колись було - Довкола панувала любов, А тепер знов... Всім всеодно. Алкоголь в мені І адреналін в крові І ендорфін нейтралізує біль, Не йди, стій... Ти найкраща з моїх мрій, Не така, як усі, Тобі під ноги впаде увесь світ, Довкола сотні доріг І всі ведуть до тебе, Інші питають як я міг Зрадити мрію - полетіти в небо, Отже так було треба! Заграла струна Там, де була одна Ти скажи ці слова Нам не потрібна ця війна... Де я просто воїн, Серед вибоїн І кінчились набої Всі, що йшли до бою Стали стіною там, Де ходила твоя нога, Де рука твоя Зривала квіти й ім'я Твоє святе, як ікона Підписався, тому виконуй Свій обов'язок воїна - Відстоювать сторону У якій гронами калина розсипається На вишиванку, аж душа усміхається... Тут я тебе і зустрів у ній, Щось запалало у душі Моїй і серце затріпотіло, Віднімає тіло кожної ночі Так зустріти хочу Очі твої... твої очі, Глибокі, які ті океани, Які нам залишили прадіди й діди, Я тебе полюбив... Чи може нас знов одурили Почуття, коли ми курили Біля вікна на балконі, За горизонтом сходив сонях У моїй руках були твої долоні, Ми була молоді й сонні... Зараз ти проходиш мимо, Зупинились години... непояснимо Як, але ти течеш в жилах моїх І знову ендорфін Мене закує в рамки... Доброго ранку, світ, Ліхтарі світіть, цвітіть квіти, Набридло мені бігти Від того, що було і буде, Всеодно я не забуду, Як це було тоді посеред ночі - Очі... все, що в них побачив, розповів тобі, Ти повір мені, повір, Адже великі історії завжди починаються з маленького привіт. Світ, лід розтанув І вже без обману Я частина її, Адже кудись забрід Але не повернутися назад, Не стрибнути з балкону чи вікна, Бо дорогу знов Я знайшов лише до тебе, Кажуть любов... Отже так треба... Так треба.
2020-12-06 12:33:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1878
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1402