Болюча довіра

Діана

Як боляче довіряти, Жити і не знати, що буде далі, Думаєш, будете світ підкоряти? Та насправді, це лише ілюзія вуалі. А скільки слів, які надії, Один момент і сильний біль Рухнув світ і мокрі вії. Тепер надовго в серці тільки, заметіль. Болючим виявився стан, Рятує розум, тільки, хміль. Все більше виявилося ран, На які пам'ять сипле сіль. На жаль таке в житті буває, Все від нас залежати не може. І пам'ять, спогади не забуває, І серце, теж вже більше так не може

2021-05-22 20:00:02

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Діана

Дякую ❤️

Відповісти

2021-05-22 20:02:10

Подобається

Інші вірші поета

Не завжди так треба Він гарний актор Зміни Пройди

Інші поети

Mary Phoo Phoo

@mary_phoo_phoo

Tamya Lopez

@billie_diamonds_vida

Іринка Диняк

@pyshustik

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3324

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1992