Яремій уже біля кас зустрів Гната з Регіною, які щось обговорювали.

-Привіт, - привіталась Регіна коли побачила Яремія.

-Привіт,- привітався у відповідь Яремій потиснувши руку Гнату.

-Я сьогодні з тобою на зміні,- сказала Регіна що можна було розуміти як вона заступає на каси.

-Чула що з тобою буде цей новенький, кажуть красунчик такий мммммм...., - вона аж запищала від захвату, - увесь магазин гуде за нього, прошу постав його до мене на каси, прошу, прошу, прошу, - вона ногу одну задерла на зад, склавши руки в молитві, на що навіть Гнат очі закотив від такого прохання, ніби рок-зірка якась цей новенький, ну що за хтива дівка, подумав про себе Яремій, але їй він лише покивав на що вона аж прикусила нижню губу, і з вдячністю обняла Яремія, і швидко радіючи побігла в гардеробну. Гнат з Яремієм опинились у не зручному становищі, залишившись один біля одного не маючи що сказати одне одному, через сьогоднішні збори на яких Яремій висловив свою не вдоволену позицію. Першим на рушив безмов'я Гнат.

-Ну, ходи тоді приймай зміну,- він одразу повернувся і рушив до рубки, Яремій слідом за ним пішов. У рубці сидів уже Шусст, збирався переодягаючись, його вуличні речі були розкидані по всій лавці, він радісно мугикав якусь відому композицію.

-Привітос молокосос, - привітався так у своєму стилі Шусст, татко спішить, нагальні справи в дома маю, тому далі без мене, Яремій сів на стілець з боку поки Гнат діставав журнал з шуфляди стола.

-Та пам'ятай, що я тобі сьогодні говорив, тримай усе тут під контролем, потім мені усе розкажеш, - Шусст уже зібрався і давав останні настанови,- у нас з Гнатом усе спокійно пройшло, лише при обшуку дві палки ковбаси у Федоровича з м'ясного відділу зняли, уявляєш до ноги скотчем примотав, довбень, закладаюсь він так що зміни робив, тепер буде йому наука, ми усе в журнал записали. Так це взяв це взяв, а ключі, - він поплескав себе по кишенях і дістав з шафи свої ключі, покрутився кругом себе ніби щось шукає, або чи нічого не забув, - все я полетів, Гнат дочекайся новенького і можеш теж збиратись, - Шусст попрощався і поспішив з рубки. Коли лавка звільнилась Яремій пішов переодягатись.

-Слухай тощо ти сьогодні про мене наговорив, мені байдуже,- порушив не зручну тишу Гнат,- і я зла на тебе не тримаю, просто давай будемо виконувати кожен свою роботу.

-Давай Гнат,- відповів йому Яремій,- виконувати свою роботу, я от виконую свою роботу, і нікого поки з вас ще ні разу не підставив.

-Ти все одно за своє, - відкинув від себе журнал Гнат і схрестив руки на грудях, - можеш що хочеш думати, але ти тут нічого не вирішуєш, хлопці підтримали мене і я працюю далі, тому змирись з цим.

-Слухай ти що нариваєшся,- хлопнув металічними дверцятами шафи, Яремій рушив прямо на Гната. Вони зійшлись чуб до чуба, притиснувшись лобами, на що Гнат різко відштовхнув Яремія від себе. Чубанина так би і продовжилась, якби в рубку не зайшла менеджер Оксана, вона не помітила різких рухів хлопців і тому не зрозуміла навіть що перед нею відбулось.

-А де Шусст?, - спитала радісно дівчина, їй ніхто з них не відповів, Яремій злобно дивився на Гната, а він на нього, вони ніби чекали коли дівчина вийде, щоб продовжити свою бійку. Але дівчина не квапилась нікуди іти, не отримавши відповіді вона здогадалась що Шусст уже пішов, тому що його змінив Яремій уже.

-Ну тоді я вам скажу, - дівчина посміхнулась ніби хотіла сказати якусь радісну новину, вона пройшла до середини рубки, підійшла до столу і застрибнула на нього зручно вмостившись похитуючи своїми навислими ногами. -У цю суботу ми плануємо влаштувати корпоратив, - почала вона не перестаючи посміхатись, - рубка ідеально підходить для гульні, відірвемось трохи, магазин два дні іде на вихідний, ну то як вам?,- вона зіскочила зі столу замріяно просто в чарівному настрою, -передайте це Шуссту, буду я, Галька Чижучка, і Регіна Паламар, - перерахувала дівчина своїх подруг, - і ви, щоб усі були, - наказала Оксана тицьнув в них по черзі пальцем. Цим жестом вона просто сама не підозрюючи що вгамувала гарячий пил хлопців, розрядивши усю обстановку.

-Гарна ідея, добре відірвемось,- підтримав її Гнат і уже повністю переключився на неї, - бо декому це навіть потрібно, ну розслабитись,- він глянув через голову Оксани на Яремія, натякнувши так йому.

-Тоді готуємось, треба буде щось гарненьке одягнути на себе,- уже замріяно задерши голову до верху вона рушила з рубки, увічливо попрощавшись з ними підморгнув їм, вона покинула охорону. Тим часом Гнат по камерах помітив новенького, який прямував до рубки.

-От і твій напарник,- повідомив він Яремія,- буду збиратись, я надіюсь конфлікт вичерпаний, бо не хочеться псувати настрій на самі свята, - не то він пригрозив не то дійсно не хоче ворогувати з Яремієм незрозуміло, він підійшов до шафки дістаючи свої речі і прийнявся переодягатись. В рубку зайшов Марк зі здоровенною сумкою на спині, він оглянув Гната з Яремієм, ну просто амбал, подумав про себе Яремій коли той став при вході.

-Яремій чого стоїш, вводь в курс новенького, - звернувся Гнат до Яремія тиснув руку Марку.- У нас дружній колектив не хвилюйся, - надівав куртку свою і говорив Гнат, - робота не пильна, просто її потрібно полюбити й вона полюбить тебе, - продовжував щось молотити язиком Гнат стоячи спиною до Марка. Новенький так і стояв при вході дивлячись тільки на Яремія,- уважним потрібно бути, пильність до всіх зберігай, але про людяність не забувай, - закінчив нести свою галіматню Гнат, явно лише щоб вбити час поки переодягався, він надів шапку закривши свою шафку, попрощався і покинув рубку.

-Мене Яремій звати, - вирішив спершу представитись на випадок якщо він не пригадував,- тут можеш переодягтись, це твоя шафка, - Яремій вказав на вільну, можеш оглянути рубку,- це ми так називаємо це приміщення, послухай,- Яремій вирішив викласти усі карти на стіл і не гратись в ці ігри з новеньким,- я не збираюсь тут корчити з себе главного, просто виконуй свою роботу і ми з тобою подружимось, усе просто та усе по чесному, щось не знаєш запитуй, я все розкажу і поясню, - запевнив Яремій і слідкуючи за реакцією новенького, але з виразу обличчя він наче не слухав його, а байдуже розглядав свою шафу, склав свої речі на лавку, такий ігнор дав зрозуміти що з новеньким буде не просто. -Так добре з чого почати?, ось, - Яремій взяв зі столу де лежала невеличка брошура на кілька сторінок, це вивчи й знай як власне ім'я, тут правила і методичка як розмовляти та поводитись з клієнтами, - Яремій протягнув книжечку до Марка, той на мить лише завмер і повільно повернувся до Яремія.

-Правила?,- перепитав Марк і взяв двома пальцями брошуру, наче якусь гидоту і кинув її собі під ноги, потім наступив на неї.- Правил для мене ніяких не має, я сам одне правило,- виказав Марк і копнув книгу, що вона з шелестом залетіла під шафу. Кого вони сюди привели, думав Яремій, це ж мені цілу зміну прийдеться з ним няньчитися, добре подивимося що буде далі.

-Гаразд я зрозумів ти крутий, - закотив очі та випустив важко повітря сказав Яремій. -Тоді приступимо кожен до своїх обов'язків, - запропонував Яремій і пішов до комори, і щось звітам дістав і приніс поклавши на лавку біля Марка. -Це твоя форма, переодягайся і вирушай на каси, згодом я тебе підміню, - уже без натхнення говорив Яремій, остаточно розчарувавшись в новенькому. Яремій просто був вражений його зухвалістю і наглістю.

-Знаєш що відбувається з котом, який не ловить щурів?, - не дивлячись на Яремія раптом спитав його Марк, перебираючи щось у своїй сумці.

-Що?, який кіт ?, ти про що?, - не міг второпати Яремій.

-Щурі жруть його жрачку і хлепчуть його молоко, а коли він стане зовсім кволий що на лапи не підведеться, вони його гризуть живцем,- так і не озираючись він дістав із сумки по довгасту гумову битку, Яремій аж рота відкрив, що це взагалі відбувається, про що він там говорить.

-Слухай, я тебе не знаю, і чого ти добиваєшся тут, але ти повинен знати, проблем в тебе не буде рівно доти, доки ти їх сам не на кличеш, - попередив його Яремій і прийнявся робити собі каву, після чого завалився в крісло з гарячою чашкою перед монітором. Марк в цей час уже надів свою нову форму і почепив собі на пояс свою битку.

-Ти що, з цим не можна в зал, - хотів пояснити йому Яремій коли побачив на ньому цю зброю, але він навіть не спинився тільки мовив.

-Слідкуй за чистотою в домі,- зачинивши двері за собою сказав Марк щось таке не зрозуміле для Яремія.

-Якою чистотою?, в якому домі!?, хворий на голову чи що!!?, треба ж таке привести сюди, - Яремій уже мав зіпсований настрій, адже псих пішов між люди і зараз щось утне за що доведеться потім йому відповідати, ох Шусст підставив, покажеш тут йому все, введеш в курс...., собака!, Яремій трохи в голос трохи про себе вилаявся, давно його так не нервували. Яремій пильно стежив за діями Марка, його хода з широкими кроками ніби він наглядач якогось фортубуаяра, такий важний і підтягнутий, схрестивши руки на грудях він ходив зад в перед, ніби щось вичікував, Яремій помітив що він витрачає однакову кількість часу на проходження відстані від першої каси до двадцятої, рівно секунда в секунду, інтервал просто неймовірно однаковий, вражаюче як в солдата на посту якомусь. Ну і хрін з ним, нехай балується, подумав Яремій і пішов в комору робити собі вечерю, він розклав усе що йому мама спакувала, запашну шинку, духмяний спечений домашній хліб, масло і термос з домашнім маминим бульйоном, запах домашнього уже захопив усе приміщення. Він залив в кружку щойно закипівший чайник, зробив собі ще кави. Прийнявся до своєї трапези, усе смачно та апетитно залітало ніби й не було. Добре повечерявши він все це запив кавою, як добре коли ти ситий і в теплі, чомусь така думка спала Яремію. Настрій по мало почав повертатись, як раптом він на полиці помітив коробочку з духами, ті самі, він підійшов ближче, взяв і покрутив їх в руках, запах ледь чутно пробивався через пакування, ще з хвилину роздумів, він все ж дістав телефон і набрав номер Тетяни.

-Ало,- підняла дівчина, Яремій мовчав до останнього роздумуючи, чи це гарна ідея,- кажи Яремій - повторила вона в слухавку.

-Слухай привіт, я...., я чого тобі телефоную, в суботу в нас буде корпоратив, і я б хотів тебе запросити, - чомусь це запрошення йому так важко далось, що аж в горлі пересохло. Він хвилювався не знаючи чому, ніби звичайне запрошення, але далось не просто.

-Домовились, - легко погодилась Тетяна, без зайвих запитань та допитувань.

-Тоді до суботи, - завершив свою розмову Яремій і з полегшенням зітхнув, відчувши як він від хвилювання зіпрів. Коробочку з парфумами він сховав в шафу і пішов до монітора, квадрат, другий, третій, де Марк?. Яремій розглядав всі квадрати його нігде не було видно. В цей момент в рубку зайшли троє, а за ними Марк, зачинив двері на ключ одразу за собою.

-Сюди стали, - наказав їм Марк, скомандував під стіну, вони повільно не організовано поплентались під стіну, виконавши цю команду. Яремій впізнав цих хлопчиськ, це були ті самі хулігани які розбили пляшку на касі в Галі Чижучки.

-В чому справа Марк?, навіщо ти їх сюди привів, - допитувався Яремій, не розуміючи що відбувається.

-О це ж білий балван, - вигукнув їхній лідер, який теж впізнав Яремія та уся трійця заржала. Марк глянув на Яремія насвистуючи під ніс радісну мелодію.- Давай закінчуй комедію і відпускай нас, - звернувся хлопчина до Марка. -Ти ж не будеш мою мамочку викликати за дві дешеві баночки пивка,- і вони знову дружньо в трьох посміялись. Марк підійшов до столу, схопив стілець і поніс його до трійці, так і насвистуючи свою мелодію, він поставив перед ними своє крісло і сів на нього.

-Тихо миші, - почав підспівувати Марк,- кіт на даху,- не шуміть, а то почує вас у мить, - він сидів перед ними на кріслі й співав у цю пісеньку дитячу, трійця переглянулась між собою сміючись собі в бороду.

-Ей ти чого нас сюди привів, таланти свої хочеш показати, - сміючись запитував лідер, ледь стримуючи свій сміх. Ну дійсно що за цирк затіяв Марк тут. І тут він різко підривається і врізає точнісінько в ніс шкету, з такою силою, що бризки крові аж набризком розлетілись дугою на білу стіну, Яремій стоячи за спиною Марка аж здригнувся від несподіванки, що вже казати про тих двох друзів, які стояли по обидві руки нещасного, вони від страху присіли двоє одночасно закривши руками обличчя своє, думаючи що їх теж будуть бити.

-Ааааааа!!!......,- кричав хлопчина тримаючись руками за обличчя він від болю впав на коліна, а Марк все насвистував свою мелодію і повторював свою пісеньку.

-Тихо миші, кіт на даху, не шуміть, ато почує вас у мить...., підніміть його, - наказав він двом друзям, які стояли по сторонах, вони миттю підхопили його під руки та підвели, їм було уже не до сміху, вони були просто нажахані.

-Якого чорта ти тут робиш, - крикнув Яремій до Марка, він був просто шокований такими перебігами подій, це ж просто підстава якась, побиття на робочому місці, та за таке не те що з роботи турнуть, ай посадити можуть.

-Стій де стоїш!,- крикнув він Яремію, - мишоловка захлопнулась, паскудні миші в клітці.

-Ми все повернемо, ми не хотіли,- один з них почав репетувати, адже був до усеру наляканий.

-Повернете?, що повернете коли мишоловка захлопнулась, - спитав Марк у хлопчини з краю, і далі насвистуючи мелодію він підійшов до того кому щойно розквасив носа, хлопець тримався руками за лице і боляче мружив очі.

-Постав руку свою от сюди, - він звернувся до скаліченого і вказав на стілець який стояв перед ними.

-Яку руку?, - не розуміючи що він від нього ще хоче, перепитував хлопець і з надією глянув ще на Яремія, ніби щоб він втрутився і зупинив неадекватного напарника.

-Руку якою ти взяв товар і за який ти не розрахувався, - пояснив йому Марк нахилившись аж до вуха сказав.

-Не треба, я все зрозумів, благаю, ПРОШУ!, я все віддам, візьміть гроші я маю, - заблагав лідер, розуміючи усю жахливу ситуацію в яку він втрапив.

-Якщо ти зараз не поставиш руку, то дуже сильно пожалієш про це,- знову сказав йому Марк на вухо. В хлопчини тут же покотились сльози, губи затряслись. Він так і дивився на Яремія з благанням. Яремій просто якийсь час не міг прийти до тями він наче в якийсь транс увійшов, але метнув трохи головою, щоб прийти до тями й рушив на Марка, щоб зупинити це знущання над хлопцем.

-Ти охринів в кінець, я не дозволю....., - Яремій не встиг торкнутись Марка рукою, як йому його нога в'їхала в живіт з такою силою, що Яремій тут же склався у двоє, і повалився на землю задихаючись.

-Руку на стілець постав!, негайно!,- знову він звернувся до переляканого хлопця. Хлопчина ще більше перелякався побачивши як він вклав Яремія, і з тремтячою рукою він витягнув її вперед повільно опустив на стілець руку, заливаючись слізьми, його сльози перемішались на бороді з кров'ю яка юшилась з носа. Коли він опустив руку на стілець до кінця, Марк дістав за пояса свою битку.

-Благаю!, прошу не треба, - хлопець повторював благаючи, замружив очі. Одним змахом битка шваркнула по руці з такою силою, що стілець аж відскочив в сторону, на руці щось хруснуло, в рубці одразу роздався дикий вереск, пальці на руці вигнулись в другу сторону, це був жахливий перелом, хлопець ричав як не дорізаний катуляючись по землі тримався за руку. Двоє друзів притиснулись до стінки й з жахом мовчки за цим спостерігали.

-Підведіть його і всадіть на стілець, - наказав Марк тим двом, нащо вони хутко кинулись виконувати його наказ, і посадили свого друга на стілець, який корчився від болю. Марк обійшов його посвистуючи свою мелодію, і зупинився прямо перед ним. Хлопець стогнав від болю стиснувши зуби, йому було нестерпно боляче, рука уже синіти почала і набрякати.

-Сьогодні миші притиснули хвоста, - нагнувся Марк до хлопчини потираючи свою битку, - наступного разу мишоловка може замкнутись на її шиї, ти зрозумів що я тобі сказав. - Запитував Марк нависнувши над ним. Хлопець схлипуючи, ледь підвівши голову.

-Я зрозумів, усе зрозумів, - запевнив нажаханий парубок, притиснув до себе переламану руку.

-От і добре, - Марк випрямився і рушив в комору, по дорозі копнув Яремія в ногу, той все ще лежав на землі віддихуючись, Марк змочив в умивальнику рушник і повернувся до горе-крадіїв, кинув в них мокрий рушник.

-Витріть на ньому тут все, - наказав він і один з них кинувся витирати обличчя другу.- Руку зламав на голо льоді, якщо бовкнете хоч щось комусь, я вас вистежу і поламаю усе на чому буде триматись ваша макітра, зрозуміло!, - попередив їх Марк на що вони всі в трьох дружньо закивали.

-Дуже добре, - задоволено виговорив Марк,- а зараз забирайтесь з відси, щоб я вас тут не бачив.- Він відчинив двері й вони в трьох поспішили з рубки, ведучи друга під руки. Марк закрив двері за ними та насвистував свою мелодію, підійшов до Яремія присівши біля нього.

-Тепер ти розумієш хто тут головний, тепер будеш виконувати усе що я тобі скажу, якщо ні, то будеш кожен раз собою протирати підлогу, повзаючи от так на чотирьох,- він просунув свою гумову битку і підвів нею підборіддя Яремія, так щоб бачити його погляд. Потім різко підвівся і пішов в комору і як нічого не трапилось, прийнявся поїдати харчі, які Яремій розклав собі на столі, готові канапки з шинкою і бульйон який ще залишився, усе голодно змітав.

-Як смачно, - сказав він пережовуючи їжу і дивлячись як Яремій повільно підводиться, зараз підеш на каси, приведи себе в порядок, і пам'ятай ти повинен бути мені вдячний,- завдяки мені тебе тут хоч трохи почнуть поважати, - говорив Марк наминаючи шинку з домашнім хлібом, їжу яку передала мама Яремія на чергування. Яремій стояв дивлячись на нього з розгубленим поглядом, тримаючись ще за живіт, біль ще не повністю пройшла. Він дивився на Марка, як на тирана в якого появилась звідкіля влада і сила, він був шокований і розтоптаний, такого зухвальства і без обмеження він ще ніколи не зустрічав, тому навіть не знав як на це реагувати.

-До речі, те що тут сталося, тебе це теж стосується, рот на замку щоб був. - Він підійшов до Яремія і сунув йому в руки рацію, і рукою штовхнув його в плече, виводячи його з рубки, одразу за ним зачинив двері. Яремій почувався в якійсь прострації, ніби не його реальність, він дивився на все ніби у повільній зйомці, усе так швидко відбулось, а він ще не може це переварити. Його тішила лише одна думка, що зранку він зв'яжеться з Шусстом і все йому розкаже і цього недоумка випхають з “Піки”.

Усю ніч Яремій провештався на касах, понурив у своїх думках, і збентежено постійно оглядаючись на двері рубки, що він там робить сам один, стежить за мною по відео нагляду мабуть, думав Яремій, ні ти мене так просто не зламаєш. Яремій підійшов до найближчої відео камери, і став так щоб його було дуже добре видно, витягнув руку і скрутив комбінацію з середнього пальця, “на викоси гад”, мовив він ледь рухаючи губами. Раптом на його грудях спрацювала рація.

-Ти дурніший ніж я думав, - промовив голос в рації,- але нічого я готовий тобі ще раз усе пояснити.

-Іди до біса!!, урод!, - відповів йому Яремій в рацію, так голосно що Регіна яка куняла на касі, аж підскочила. Рація на мить притихла і знову зашаруділа.

-Займись роботою, - пізніше все обговоримо, мовив голос в рації.

-Я не збираюсь з тобою нічого обговорювати! , тебе уже сьогодні до вечора не буде, посвистиш туди звідки приповз сюди до нас,- відповів йому Яремій і відключив рацію.

-Все гаразд Яремій?, - поцікавилась Регіна, побачивши знервований вигляд друга.

-Цілком, - відповів їй різко Яремій.

-А де наш новачок?, я так і нормально з ним не познайомилась,- вона так кокетно повернула голову на бік прикусивши нижню губу, і схрестивши пальцями долоні на руках, підперла голову.

-Знаєш що Регіна, у мене є одне бажання стосовно тебе, - підійшов до Регіни сказав Яремій.

-Яке бажання?,- здивовано спитала дівчина побачивши що Яремій щось не в гуморі.

-Я хотів би тебе закрити на цілу ніч в кімнаті, з цілою дюжиною негрів, щоб ти нарешті змогла втамувати свою хтивість,- зі злобою та агресією проговорив Яремій, коли підійшов до неї. Регіна округлила очі не одразу зрозуміла, що їй щойно сказали, а коли до неї дійшло, вона підірвалась з місця і схопила з прилавка жуйки в жменю, і жбурнула з усієї сили цими жуйками в Яремія.

-Та яка муха тебе вкусила!!?, - закричала Регіна коли жуйки просвистіли над головою Яремія, який вчасно пригнувся, - правду Галька казала що ти козел ще той!!!, - кричала вона в слід Яремію який швидко від неї відходив,- на себе подивись!, кабеліна проклята!!, дівчині голову обкрутив, а сам шури мури на стороні крутить,- уже за поворотом зали чув Яремій ці бабські прокльони.

З ранку Яремій кілька раз спробував набрати Шусста, але номер не відповідав, уся зміна почалась як суцільна смуга не вдач, працівники з відділів вишукувались біля чорного входу, в очікувані коли їх почнуть обшукувати, бо тільки так вони можуть покинути своє робоче місце. Марк вийшов з рубки та наказав Яремію повернутись на його місце. І він розпочав перевірку усіх працівників, які здавали нічну зміну. У кого все чисто він їх пропускав без проблем, черга рухалась помалу через те що Марк, усе ретельно перевіряв, він перекидав сумки, вивертав пакети й кишені, заставляв знімати верхній одяг з людей, щоб все як слід оглянути й переконатися, що все чисто, на що народ дуже обурювався ніби що за тотальний контроль, але нічого вдіяти з цим не могли, такі правила. Усе ніби чисто черга рухалась доти поки баба Стефа не попалась зі своїми пиріжками з лівером, вона напхала пів сумки цих пирогів, а зверху накрила їх робочим фартушком.

-А це ще що таке?, - спитав Марк коли виявив пів сумки пирогів.

-Синочку прошу тільки не здавай мене, - заблагала жінка щиро, я зараз усе поверну.

-Так ви в сторону, зачекайте, - наказав він жінці та продовжив роботу з рештою працівниками. Закінчив огляд без додаткових інцидентів, огляд був завершений, бабу Стефу він повів разом з повною торбою пирогів до рубки. Коли вони зайшли Марк наказав Яремію дістати журнал.

-Запиши, дев'ята тринадцять, миш з кулінарії пів торби випічки, фамілія ваша?, - суворо запитав Вільха провівши схвильовану жінку далі в глиб приміщення.

-Стрибайло я,- відповіла жінка з тремтячими руками, - синочки я зараз вам усе поясню, - почала виправдовуватись жінка запинаючись і страшно переживаючи.

-Відпусти ти її, пиріжки можна повернути, і забули усі про це, - сказав Яремій побачивши як жінка страшно хвилюється.

-Рота свого закрий,- рявкнув Марк одразу примусивши замовкнути Яремія. - Миш винесла сир із кухні, але вона ще в домі, -розхожував Вільха по рубці, ніби щось роздумуючи промовляв, - хазяїн сильно обурився такій крадіжці, з дому їй з цим сиром не вибратись, бо на неї уже чатує кицька, опля!, полювання розпочато,- він розмахував вказівним пальцем до верху, сам до себе промовляючи, - тоді миші залишається лише одне, - він підійшов до баби Стефи та став перед нею, - щоб вибратись не помітно з дому, миш мусить з'їсти увесь сир і швидко, доки кицька не знайшла її й не прийшла по її слідах. - У жінки був вираз обличчя такий ніби передінфарктний стан, вона стояла склавши руки на грудях і сильно хвилювалася. -Діставайте усі пироги і їжте їх тут, і негайно!, зараз, у вас на все сім хвилин, - повідомив Марк клацнувши чимось на своєму годиннику.

-Та як я їх....., - заїкалась жінка налякано,- їх тут штук дванадцять...., я не подужаю стільки, - захвилювалась жінка з надією що це лише якісь жарт, зараз над нею змилосердяться і відпустять.

-Миші не вибратись з дому із сиром, вам краще поквапитись якщо хочете піти до дому, - Марк говорив серйозно і впевнено, без крихти жалю. Жінка налякано кинулась до своєї торби швидко ледь не запихаючись почала поїдати пироги, вигляд цієї сцени був просто жахливий, жінка на швидкість запихалась давлячись цими ліверами, перші шість штук вона швидко трамбувала, сьомий, восьмий і дев'ятий, вона з натугою ледь поглинула, а от десятий і одинадцятий вона уже просто давилась в прямому і переносному сенсі, Яремій уже наважився, щоб втрутитись, але помітив як Марк ледь торкався своєї битки рукою, тому прийшлось відмовитись від визволення жінки.

-Давай останній залишився, час ще є, - підбадьорював Марк її кружляючи кругом неї, жінка уже просто не могла, вона переїла і важко дихала, коли вона взяла останній пиріг і відкусила шматочок, одразу блюнула усім на підлогу впавши на коліна, і знову блюнула перемеленими пирогами впереміш з жижею.

-Ну що це таке, хіба так можна, ніколи не розумів тих хто бере більше ніж може зжерти, - стояв над нею Вільха і ніби знущався говорив. Яремій підбіг до жінки з кухлем води, тримаючи її, тому що їй було дуже зле і її хитало сильно.- Коли відійде трохи виведеш її звідси, на перший раз пробачаємо, - схилився до неї Марк,- і прибереш тут усе,- наказав йому Марк і вийшов з рубки, залишивши їх у двох. Яремій хотів допомогти підвестись їй, але вона його грубо відштовхнула від себе.

-Не треба, - сказала вона повільно підводячись, взяла свою торбу, - пироги брала, бо внук їх любить, а хіба тридцять гривень за штуку я можу собі дозволити, - пояснювала жінка жаліючись на малу платню. Вона тримаючись за шию похитуючись по мало пішла до виходу, грюкнувши дверима. Яремій прийнявся усе прибирати, коли завершив в рубку зайшов Марк.

-Смердить тут після неї як з тухлого лівера, - пожалівся Вільха,- і вікна тут немає, щоб провітрити нормально. - Яремій сильно стиснув кулаки та повернувся до нього.

-Хто ти такий!!?, - спитав його Яремій.

-Не зрозумів?, ти знаєш хто я,- відповів байдуже Вільха.

-Ні, я питаю тебе хто ти такий, що так жорстоко поводишся з людьми!?, - пояснив своє питання Яремій.

-Жорстоко??, це по твоєму було жорстоко?, значить ти нічого не знаєш про жорстокість, - блиснув нахмурено очима Марк. -Ця шкапа волокла що зміни лівери, і вона це б далі робила, поки їй хтось гарний урок не при підніс, а з тебе за це керівництво знімало б платню, тому що ледачого кота не годують, а вона про тебе подумала хоч би раз коли тягнула випічку, ні!, жодного разу, срати вона хотіла на тебе, оце жорстоко, тому викинь цю дурню із голови та нарешті почни мені помагати, я один, а мишей тут сотні. - Він прийнявся до запису журналу вмостившись за столом. Яремій дивився на нього і розумів, це справжній монстр перед ним, який знищить тебе і не моргнувши. Він був у відчаї, його безсилля і слабкість просто поїдала його, він розумів що цей новенький просто зламав його, і підкорив за що Яремій просто себе ненавидів. Він завжди зростав на фільмах, та казках де добро і справедливість перемагає в любій ситуації, а тут в реальному житі він зустрівся зі справжнім злом, лице в лице і нічого не може вдіяти, така безвихідь і не справедливість, що просто не можливо оговтатись одразу. До кінця зміни Яремій проробив занурено і в роздумах, усе що з ним відбулось йому здавалось дурним сном, завтра він прокинеться та усього цього і не було, думав він.