-Розіграш!!, - нахмурилась Оксана, стиснув зуби, вона дивилась на Гната як на винуватця усіх подій, - подивись на кожного, комусь хіба весело?!!, - вона ще кілька раз потиснула за ручку з усієї сили, вліпила по дверях, - відчини негайно двері!!, - крикнула вона, на що решта лише переглянулись не розуміючи до кого вона звертається. Регіна чомусь розплакалась, мабуть паніка друзів її так налякала.

-Не ридай!!, - крикнула Оксана до Регіни,- і що будемо робити?, - звернулась вона до всіх.

-Вікно, але тут грати, - показував пальцем на вікно Фабіан, що одразу відкинулось як можливість на порятунок.

-Ну панікувати нам ще рано, адже нас багато, що він зробить один?, по сидимо і почекаємо що буде далі, - запропонував як варіант Віталік.

-Ти думаєш він буде сидіти без діла, поки ми тут прохолоджуємось і без діємо,- заперечила Оксана.

-А що, все одно він не знає про нашу здогадку, нехай думає що все іде за його планом, - намагався зберегти спокій і організованість своїх друзів, говорив Віталік.

-Агов!!!, прокинься!, ми на його території, він може з нами робити усе що завгодно, - тиснула Оксана, але її перебив одразу Гнат своїм нервовим покашлюванням ніби навмисно.

-Ти щось хочеш нам сказати, - одразу звернувся Віталік до Гната, помітивши як той помінявся на обличчі і якось по незграбному сіпається, і відводить свій погляд від друзів своїх.

- Ну......, взагалі то про ваш план він знає, - заявив Гнат ніби шандарахнув кожного бетонною плитою по голові.

-Щооооооо?!!!!, - розтягнула нервово запитання Оксана звертаючись до Гната, здається від злості вона була готова вчепитись йому у горло, але стримувалась до останнього.

-Як це розуміти?!, може поясниш нам, - склавши руки на грудях, Віталік зробив впевнено крок вперед до Гната.

-Я йому розповів, про те як ви змовились проти нього,- Гнат почав задкувати побачивши розсерджені лиця друзів.

-Навіщо ти це зробив?!, - гаркнула Оксана на нього, - ти що взагалі безмозкий!!!!.

-Ну вибачте, просто мені здались ваші припущення смішними, і я зараз теж так вважаю, що все з ним гаразд, просто звичайне непорозуміння сталось, - чомусь налякано усе пояснював Гнат їм, стараючись тримати на всяк випадок між ними дистанцію.

-Непорозуміння !!!, йолопе!!!!, він нас закрив з середини, отямся нарешті!!!!, - уже не стримувала себе Оксана.

-Він сказав що зараз повернеться, чого ви панікуєте, - захищав Марка Гнат, не вірив до останнього що той міг так з ними вчинити. Регіна продовжувала плакати, а Фабіан намагався виштовхати решітку на зовні, що йому мало що виходило. Запальну суперечку між друзями перервав звук брязкання замка у дверях. Усі насторожились в повному очікувані. У дверях появився Марк тримаючи під руку якусь стареньку бабцю. Вони зайшли повільно, тримаючись за Марка, старенька шаркала черевиками по підлозі з тремтячою головою, оглядаючи всіх, вона була дуже схожа на англійську королеву, ще такий капелюх її з вуалі придавав їй аристократичності.

-Народ знайомтесь Катерина Рудольфівна, меценат, і власниця мереж готельного бізнесу, - спробував представити стару Марк, як його одразу перебила Оксана.

-Марк!, якого чорта ти нас зачинив!, - вона стала перед ним поклавши руки на пояс, чим його трохи спантеличила такою різкістю. Він трохи запнувся і винувато оглянувся на стару своїм поглядом, ніби вибачався перед нею за грубість і не вихованість молодих людей, які стояли перед нею.

-Ов, я не хотів вас налякати, це лише звичка, я постійно за собою зачиняю двері, цього разу, мабуть знову рефлекторно це зробив, вибачте я не хотів вас налякати, можливо мій сюрприз вас трохи заспокоїть, коли я вас познайомлю з цікавою людиною...., - знову не дала йому договорити Оксана перебив його пояснення.

-Ти довів Регіну до сліз, подивись!, - вона вказала на заплакану дівчину з розмазаною тушшю.

-Рота закрий свого неотесана дівко!!!!, - раптом втрутилась стара з хворобою Паркінсона. Від неочікуваності Оксана аж рота відкрила, а всі присутні спостерігали з поглядами повного не розуміння, що відбувається?. Катерина Рудольфівна вирвала руку з обіймів Марка, який бережно її підтримував, вона шаркаючи підійшла ближче до компанії, напружив очі вона ретельно всіх розглядала, і раптом виставила руку в перед вказівним пальцем показуючи на Фабіана.

-Ось цього, цього готуй цигана, я хочу, щоб ти пропхав через нього трубку, одну з рота і вивести через задній прохід, два кінці вивести на зовні, мій Патрік буде приходити три рази на день і через патрубок подавати рідку суміш, а з іншого каналу чиститиме фекальні випорожнення, і про повітро забір не забудь, - випалила стара щось таке від чого у всіх присутніх просто кров стигла в жилах, від почутих слів старої, на перший погляд, немічної старенької було ніби шоком сказане нею, просто не вкладалось в голові, тому цими словами вона наче паралізувала всіх присутніх. -Перед похованням добре його вимий, вдягнеш його у вишуканий одяг, який я залишила Маргаритці, рукавички вший йому в шкіру, щоб він їх там не міг зняти, усе зрозумів?!!, - строго спитала вона у Марка.

-Так, - випрямився Марк одразу відповів він їй ніби солдат перед генералом.

-Тоді поквапся, часу у мене відчуваю обмаль.

-Не хвилюйтесь Рудольфівна, зробимо все згідно угоди, - запевнив її Марк.

-Добре, угоду я підписала уже в Маргаритки, тепер робота за вами, - вона підвела свою руку майже до носа, сильно намружив очі, і глянула на наручний годинник, - усе мені пора, можеш мене не проводжати, мене біля входу зустрінуть, другий екземпляр Патрік забере пізніше, - вона повернулась до ошелешеної компанії, не щиро посміхнулась, змахнула їм рукою, - щасливого вам нового року молоді люди, - після чого немічно згорбившись пошлигала з приміщення.

-Ви хоч знаєте з ким я вас щойно познайомив, - прикрив за нею двері сказав одразу Марк, потираючи руки та широко всміхаючись, - леді знатного австрійського роду, а ви як невігласи себе повели, могли б такій персоні хоча б вклонитись.

-Тільки підійди до мене і твої яйця одразу впадуть на підлогу, - діставши з кишені хатні великі ножиці, пригрозила Оксана йому.

-Ооо, ну навіщо ось так зразу, може почнемо нарешті святкувати, до нового року залишилось якихось чотири години, - сказав Марк як наче нічого і не було, сів за святковий стіл і почав розливати усім напої.

-Ти що псих?!!, ми ідемо звідси, і поліцію викличемо заодно зараз, - сказав йому Віталік ставши йому за спиною.

-Ну навіщо полісменів тривожити уже в друге за сьогодні, хлопці в долі з бізнесом нам помагають, правда не вникаючи в пікантні деталі, та й навіщо їм це знати, гроші капають і усім добре, зайвих питань не ставлять, - він повернувся до Віталіка надпив з бокала,- ви ще так нічого не зрозуміли, балом правлять вельможі, а ви лише скот для них, без права і голосу.

-Навіщо ти це робиш?, - знову заридала Регіна розмазуючи залишки косметики по обличчі.

-Дорогенька моя, так влаштований світ, і я нічого змінити тут не можу, курка в курятнику живе з курчат до великої курки, хазяїн про неї піклується, сипить зерно, дає води попити, на траву зелену навіть випустить, щоб вона поскубала, щоб у вечері яйця знесла яке він приготує собі на вечерю, а коли прийде час, він її на пеньок і по шиї сокирою, БАМ!!!, - від цього “БАМ” Регіна аж здригнулась замружив очі,- і до супу її, ілюзія, курка думала що вона в безпеці й про неї дбає хазяїн, але її доля була заздалегідь спланована, ось так, так і ви живете в ілюзіях, ходите на вибори думаючи що ви когось обираєте, ходите на навчання і роботу, добиваєтесь кар'єри та боретесь за місцем під сонцем, навіть не здогадуючись що тільки вони вирішують чи дати вам цю роботу, чи ні, чи платити вам зарплату, щоб ви на неї могли лише існувати та не більше, а коли треба вони вас використають без вашого дозволу. Те що я роблю це лише одна з їх забаганок, навіть не знаю звідки це пішло, але це ніби тренд, мода, престиж, а для декого щось значно більше, вони ніби змагаються між собою в помпезності, і дійсно вірять в те що коли заберуть когось із собою живцем, вони ніби володіють його тілом і душею і забирають вас в рабство на той свій, щоб в довічності володіти вами, знаю дурдом, але це правда, тому мені вам просто нічого додати, - закінчив свою довгу репліку Марк і знову повернувся до столу, наминаючи блюда і частував себе випивкою.

-Так народ досить, забираємось з відси негайно, - скомандувала Оксана до решти, але як тільки вона зробила крок в сторону виходу, Марк знову щось почав говорити.

-Я вам не раджу цього робити, - спокійно сказав Марк запихаючись з апетитом салат і одразу промокав жирні губи серветкою.

-Ти нас спиниш?, - нахмурився Віталік і притискав щось у кишені в куртці, ніби до чогось готовився.

-Ні, не я, - заливаючи в себе повний бокал шампанського, - за дверима вас вже чекає дещо страшніше, мій дядько, порівняно з ним я для вас буду милим дівчиськом дошкільного віку, але можете самі переконатись, двері скрізь відчинені, це те що я вам щойно пояснював, ілюзія свободи, вашу долю уже вирішили, і уже не важливо який ви варіант виберете, чи переступите цей поріг, чи вирішите залишитись, кінець все одно буде один, - від цих слів Регіну було уже не спинити, вона просто в істериці почала ридати так голосно, що Оксані довелося її притиснути до себе і гладити по спині, щоб заспокоїти, - розслабтесь і відведіть свою душу святкуючи як в останнє, новий рік магія свята, - ніби зловтішався Марк не дивлячись ні на кого.

-То ось що ти зробив із Шусстом, Яремієм, і Галиною, живцем поховав з багатіями, - крикнула Оксана заскреготав зубами з ненависті до нього.

-Послухайте і зрозумійте уже в кінець, Гнат мені про ваш задум ще зранку розповів, я з вами просто граюсь зараз, але ви мені уже що хвилини стаєте скучними, і мені це вже набридати теж починає, друзі ваші теж закінчили як закінчите всі ви, тільки вони це зробили значно швидше через те що надумали собі що щось можуть змінити, одним словом повірили сильно в себе, тому не повторюйте їх помилок, а змиріться покірно і прийміть усе як належне, обідаючий стає обідом от і все.

-Чувак, ти що ми ж з тобою наче друзі стали, - раптом оговтався Гнат і поспішив нагадати про себе, що виглядало зі сторони низько і гидко.

-Ти Гнат підеш під замовлення клієнта №219,це маленька дівчинка яка мріяла про свого справжнього принца, по даних всіх ти підходиш, лише перуку блондина тобі прийдеться вшити в макітру, дівчинка сконала два дні тому від недуги, батьки її як ви зрозуміли вищий сорт, угоду підписали замовлення очікується, тому сядь за стіл і святкуй цей новий рік, який буде останнім у твоєму житті, адже завтра ти вже будеш лежати з милою лялечкою, яка уже два дні гниє під землею, - від такої інформації у Гната підкосились ноги, він впав на коліна схопившись за груди, він вчепився йому в руку, але Марк його відштовхнув від себе, Гнат завалився на спину тримаючись за груди. Віталік підбіг до нього схопив води, і бризнув кількома краплями освіжаючими бризками, здається помогло, трохи віддихавшись, Віталік підвів його на ноги. Усі стояли приголомшено переглядаючись наляканими поглядами, вийти з приміщення у темний коридор чомусь уже ніхто не спішив, не дивлячись на то що їх ніхто не стримував і двері були відчиненими, щось їх там лякало у цьому коридорі, видно було що Марк не блефує і хоч залишатись біля нього теж небезпечно, все ж щось їм підказувало що те що там страшніше в сотню раз, а ніж те що зараз перед ними.

Яремій усю дорогу в місто мовчав прихилившись до вікна на пасажирському місці, з автомобільного радіо лунала заспокійлива музика, пейзажі змінювались одне на інше, ліси, поля, будівлі, мости, підземки. Салюти ближче до міста вилітали поодинокими чергами. Раптом диктор на радіо оголосив що до нового року залишилось три години.

-Я досі не можу повірити що я живий, може мені усе це сниться?, - сказав Яремій вдивляючись у вуличну зиму.

-Не драматизуй усе обійшлося, - відповіла Тетяна постійно поглядаючи на годинник, видно було що вона поспішала до дому. Вони вже в їхали в місто, де вирувало передноворічне життя, молодих компаній, квапливих гостей, і останній транспорт який відвозив своїх пасажирів, мерехтливі вогники на фасадах будинків балконів, магазинів, торговельних центрів.

-Думаю що тобі не варто залишатись в дома, ці монстри не дадуть тобі життя, він тебе бачив зі мною, і тобі вдалось чудом втекти від нього, твоє життя від сьогодні в небезпеці, - пояснював їй Яремій, раптом авто пригальмувало біля засніженого під'їзду, Яремій протер спітніле скло і побачив свій двір, вона підвезла його під сам поріг.

-Мене дитина чекає в дома, і я нікому не дозволю зіпсувати їй свято, - холодно і рішуче вона відповіла йому, Яремій зрозумів що потрібно виходити, переконати її зараз просто не вдасться.

-Дякую тобі ще раз за порятунок, і вибач що втягнув тебе в це лайно, - винувато сказав їй Яремій виходячи з авто.

-Я не знаю що ти задумав, але як ти вже зрозумів правоохоронні органи на їх стороні,- повідомила Тетяна те що було і так уже очевидно, Яремій закрив дверку й авто рушило по засніженому двору, зникнувши за будинками. Яремій стояв під дашком свого під'їзду вдихаючи свіже морозне повітря, але в носі ще стояв цей сморід мертвечини. Він підвів свої руки, щоб глянути на них, брудні руки ніби в сажі, він повернувся й одразу зник за дверима темного під'їзду. В дома його зустріла заплакана мати, з масою питань де був куди пропав, чому не подзвонив, Яремій її ледь заспокоїв що хвилюватись не було причин, просто затримався, бо помагав другу з роботою, ніби то прийшлось штовхати машину що не заводилась, от і обмазався грязюкою сильно. Це ніби її влаштовувало як пояснення і вона заспокоїлась.

Рівно дванадцята година Яремій з мамою відмітив за скромним новорічним столом новий рік, дивлячись якусь передачу з зірковими артистами, під їхні пісні жарти та гумор, від якого Яремій зовсім було не смішно. Він дивився на них тепер по іншому, якось з обережністю і цілковитою недовірою, вони для нього стали чимось небезпечним, ніби відчуваючи себе жертвою серед мисливців, поки ти не в полі зору їхнього ти в безпеці, але як тільки ти опиняєшся серед них, тоді тобі точно кінець, як тепер жити коли тобі відкрилась така таємниця, як з цим можна тепер засинати, як дивитись телебачення де показують їх, вони скрізь і ти в їхньому вольєрі. Тільки спробуй кому скажи що ти усе знаєш, тебе тут же приберуть без зайвих питань, ніби й не було тебе. Усі ці думки нависли над Яремієм, який сидів перед телевізором і усе це обдумував, він навіть не помітив як мама з краю заснула на дивані, не зважаючи на постріли феєрверків за вікном. Яремій тихо підійшов вкривши її ковдрою, він вимкнув телевізор і вимкнув світло в кімнаті, тихо вийшов і зачинив за собою двері. Телефон видав кілька звуків підряд, повідомлення аж шість штук одразу прилетіло, перше повідомлення було від Тетяни, яка привітала з новим роком, з різноманітними смайликами, а от решта п'ять були дещо дивними та насторожували, всі від Віталіка, абонент намагався до вас додзвонитись, що це могло означати, можливо він просто запитати хотів як справи, які плани маю, а може щось інше. Яремій набрав його номер, але у відповідь уже знайомий йому звук, поза зоною досяжності. Яремій сидів у своїй темній кімнаті гортаючи телефон він вбив в пошук ім'я Діана Мавритоцька, вискочило кілька фото оперної діви, визнання і заслуги, біографія, а саме головне скрізь схвальні відгуки та підлабузницькі компліменти, саме запам'ятовувальний коментар, це золотий голос країни, Яремій аж перекривився, люди як би ви знали що це за істота ви б усі посивіли причому одночасно. Яремій відкинув телефон з відразою через те що не міг дивитись на цю мігеру під сто п'ятдесят кіло. Він закрив очі, а в голові крик Шусста такий пронизливий що ніби по справжньому, серце просто кров'ю обливалось, вони його як останню тварюку покалічили та зарили в землю з якимось цирковим гномом де він скоріш за все і сконав, а помирати так по садиському Яремій добре знав як це, бо сам через це пройшов і ледь не скопитився, це панічна смерть про яку ніхто навіть не дізнається. Яремій сидів сам з цими думками та ніякого виходу просто не бачив, а саме головне він знав що довго спокійним життям йому просто не дадуть насолоджуватись, через те що він усе знає і становить для них хоч не значну, але все ж таки загрозу. Відчуття страху не просто, що за тобою прийдуть і приберуть без болісно, а по звірячому методу, як комаху яку при хлопнули та розмазали, ніхто і не помітить, годинник показував уже четверту ранку, потрібно хоч трохи поспати й відпочити, а завтра набравшись сил і зі свіжими думками усе як слід обдумати та прийняти якесь рішення.

З ранку Яремій зірвався з криком в мокрому поті, кошмар, це всього лиш сон, страшне сновидіння ніби замість Шусста Яремій повзав в цьому підвалі з обрубаними кінцівками, а потім його при пам'яті опускали під землю засипаючи шматками сирої землі, саме в цей момент Яремій прокинувся з криком, усе таке реальне було що аж мурашки по шкірі пішли, сьома ранку, поспав менш як трьох годин, але ще раз наважитись зімкнути очі, Яремій не наважився, кошмар був занадто жахливий, щоб знову це по новому переживати. Швидко поснідав він поспішив на вулицю, мама ще спала тому він без зайвого шуму вийшов тихо, зачинив за собою. Все місто здавалось ще спить, транспорту майже не було, скрізь тихо і без людно, Яремій спішив до Тетяни, йому хотілось все ж таки переконати дівчину поїхати кудись і залягти на дно, хоча б на місяць, щоб обдумати все і прийняти якесь вірне рішення. Ось її будинок по вулиці “Вітряній”, він дочекався, щоб хтось вийшов з під'їзду, так і сталось, молодий батько виштовхав сани з дитиною, поспішаючи на ковзанку, Яремій одразу заскочив за ними в під'їзд і піднявся на потрібний йому поверх, двері відчинила йому старша жінка, очевидно її мама.

-А Тетяна дома?, - поспішно спитав Яремій заглядаючи жінці через плече, де він побачив малого хлопчика сина Тетяни, він грався надувною кулькою, значить мама повинна бути точно дома.

-Ні її зараз немає, - ніби шилом в голову, Яремій округлив очі, його здивувань не було меж.

-Як немає?, - перепитав Яремій.

-Півгодини як до неї прийшов її молодий чоловік, він мені так і представився Яремій звати, я її гукнула до дверей і не встигла як оглянутись, як їх уже не стало, молоді гарячі, що тут скажеш, - посміхнулась йому радісно жінка, на що Яремій лише слухав з відкритим ротом, яким ще Яремієм????, є ще якісь Яремій, щось не сходиться і слова жінки почали сильно його тривожити.- А ви хто?, - ніби опам'яталася жінка розглядаючи з цікавістю незнайомця.

-Я......., я друг хотів........., - Яремій розгублено шукав варіанти, вихід з положення, представлятись своїм іменем не варіант, жінка почне хвилюватись, або взагалі прийме його за жуліка, ......- наші діти ходять в один садок і ми ніби як дружимо.

-О, тоді ясно, то може зайдете, бо не знаю, мабуть вона не скоро повернеться, з цим Яремієм як вона мені розповіла вона теж дружить, і уже вчора пізно теж повернулась з якогось свята, на яке вони ходили разом, тому це на довго, - пояснювала жінка йому.

-А цей Яремій ви не скажете як виглядав, може це тато Максима Завгородського, або тато Олексія Тритяка, - імпровізував Яремій на ходу.

-О молодий чоловіче, наскільки я знаю у Яремія немає дітей, тому два варіанти тут хибні, - потрясла жалісно головою довірлива жінка. Яремій одразу повісив носа сильно занепокоївшись, здогадуючись з ким вона могла піти, але жінка побачила стурбованість хлопця і вирішила йому пояснити. -Не хвилюйтесь, цей Яремій просто красень, кремезний блондин він працює в нашому торговому центрі тут неподалік, і судячи з букетів троянд, мені здається що в них побачення, - знову радісно посміхнулась жінка, навіть не здогадуючись що від її слів у незнайомця який стояв перед нею, щойно в середині стиснулось все від жаху, важкий ком в горлі і ніби все навкруги втратило колір.

-Бло...., блондин кажете, - ледь видавив з себе Яремій і швидко розвернувся спускаючись сходами в низ.

-Стійте, то що їй передати, я навіть імені вашого не знаю, - кричала в спину жінка, але Яремій мчав перестрибуючи через дві, а то й три сходинки, так швидко як тільки міг. Блондин!, Блондин!, клятий людожер до неї добрався, тільки б встигнути, тільки щоб вони нічого лихого не заподіяли їй, Яремій біг що духу збиваючи прохожих людей, він біг і в сьому в думках винив себе і тільки себе, якби він її туди не привів і не попросив у неї послуги, усе б з нею було гаразд. Тепер пізно, занадто пізно, біда прийшла через його бездіяльність, якщо з нею щось станеться, то він собі просто цього не простить.