...
Моя душа повільно згаса, Коли чула, що в твоїй душі холод... Хотіла тебе зігріти сльоза, Але не вийшло вибач ти мене. Моє серце страждає від болю, Ще б розуміти як це пережити?! Розум захоплений тобою, Не можу відвести погляд від фото... Почуття розбиті мов фотографії, Я сиджу під склом розплакана... Без щирого кохання мої реалії, Я плачу в останнє на заході, не хочу більше страждати! Дякую @_people_ Чудово написали❤️
2023-10-26 09:16:58
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
IRMA_SKOTT
побачивши зображення, яке ви додали фоном до вірша, я здивувалася. Пояснюю чому: бо ця дівчина, у мене збережена, як візуалізація до книги)))
Відповісти
2023-10-26 09:22:55
1
Роузі Рей
@IRMA_SKOTT я її у пінтересті знайшла)
Відповісти
2023-10-26 09:27:16
2
IRMA_SKOTT
@Роузі Рей я теж))))
Відповісти
2023-10-26 10:06:41
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1349
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432