Fortepiano
Роузі Рей
Do I deserve love? This is because I am a person. I didn't believe in him.. until he confessed to me.. i want to be normal.. To love, to worry about him.. My life is like a piano, every string like a minute of my life.. I can't get it out of my head. Although I tried, it doesn't work.. I don't want to die..I want to live.. But it is not for me to decide. I will take everything with me to hell.. I will die, but he will make me live! I am the mirage of his life.. I am not the meaning of his life and existence. . . . . . . . . . . Написала на почуттях..❤️‍🔥
2023-06-18 20:11:55
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роузі Рей
Нажаль,я ще не навчилась писати сонети..!Дякую!Тут дійсно висловлються почуття людині яка здатна зробити мене щасливою!
Відповісти
2023-06-18 20:15:30
Подобається
Lexa T Kuro
Натхнення тобі! Я погано розумію іноземні мови... Але впевнена, що це цікавий досвід).
Відповісти
2023-06-19 14:12:06
Подобається
Інші вірші поета
Психіка смертних людей ІІІ частина Слуга диявола | поема| Пристань Як же набридло..
Інші поети
I_am_not_star
@I_am_not_star
Dr. B
@Dr_B
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2308
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12273