Чому я?

Роузі Рей

Чому я така одна? Залежна від інших людей.. Я така одна? Яка бачить усе.. І хороше і зле.. Чому саме я? Здатна відчувати те що іншим не підсилу.. Бачити майбутнє,за яке потім у тиші страждаю.. Чому я така? Яка відчуває біль чужих людей..передчуває все.. Вміє співчувати,підтримувати але й ще умію битись,гніватись на тих хто просто не думав що сказав.. Чому я така завжди була? Я ж із самого початку життя..здавался звичайною тихою,соромязливою.. А зараз я змінилась так що невпізнати мене.. І тепер кричить моя душа! Що ніколи не бачила що таке кохання.. А бачила лише фальш,брехню,лідерство,та гнів.. Я лиш тінью завжди була.. Повір..!

2023-05-03 18:17:48

Інші вірші поета

"Моє шосе" Мовчання Міражів Забуття Богиня (Міні-легенда)

Інші поети

Ференіка Грушецька

@grushetska

Hannah

@hananahQbanna

Irunkaa

@Irunkaa

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16656

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12286