Чому я?
Роузі Рей
Чому я така одна? Залежна від інших людей.. Я така одна? Яка бачить усе.. І хороше і зле.. Чому саме я? Здатна відчувати те що іншим не підсилу.. Бачити майбутнє,за яке потім у тиші страждаю.. Чому я така? Яка відчуває біль чужих людей..передчуває все.. Вміє співчувати,підтримувати але й ще умію битись,гніватись на тих хто просто не думав що сказав.. Чому я така завжди була? Я ж із самого початку життя..здавался звичайною тихою,соромязливою.. А зараз я змінилась так що невпізнати мене.. І тепер кричить моя душа! Що ніколи не бачила що таке кохання.. А бачила лише фальш,брехню,лідерство,та гнів.. Я лиш тінью завжди була.. Повір..!
2023-05-03 18:17:48
3
0
Інші вірші поета
Солодке пекло | поема | Я безсила проти меча Найкраща.. Світло
Інші поети
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5738
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12307