Чому я?
Роузі Рей
Чому я така одна? Залежна від інших людей.. Я така одна? Яка бачить усе.. І хороше і зле.. Чому саме я? Здатна відчувати те що іншим не підсилу.. Бачити майбутнє,за яке потім у тиші страждаю.. Чому я така? Яка відчуває біль чужих людей..передчуває все.. Вміє співчувати,підтримувати але й ще умію битись,гніватись на тих хто просто не думав що сказав.. Чому я така завжди була? Я ж із самого початку життя..здавался звичайною тихою,соромязливою.. А зараз я змінилась так що невпізнати мене.. І тепер кричить моя душа! Що ніколи не бачила що таке кохання.. А бачила лише фальш,брехню,лідерство,та гнів.. Я лиш тінью завжди була.. Повір..!
2023-05-03 18:17:48
3
0
Інші вірші поета
Ставай тим Ким хочеш бути Розбила серце на крижини Фіалка Верлібр Я не бачила своєї тіні
Інші поети
KAYSEE
@kaysee_55
Uina Ku
@mayor_hija
ArDen
@ArDen
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3152
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12467