"Це той,хто полюбить тебе"
В співавторстві з @Karolinaoleksiuk . . . . . Ти маєш значення коли завмираєш. І хоч би на мить мені хтось розповів Про таке неохайне і безталанне, Але мною кохане Із безліччю мрій. Ти маєш значення коли падаєш зі скель. Ти ж бо метелик моїх почуттів, Що виринає з таємних печер Із вогником на крильцях– Фарбою ніжних слів. Твої очі горять немов зоря у вогні, А уста такі несамовиті, які бодай торкнутись хочу, Хочу впасти в безодню, У твої ніжні і міцні обійми, Попасти у пекло з тобою Райські вогні мерехтять у серцях, А мій метелик сидить на грудях. Ти ж бо в моїх ледь закритих очах Виринаєш мов легка піна, Що клубочиться в моїх обіймах, Така легка і морська– Пристань моїх спогадів, Вічних снів, моя надія. Твій образ постає з нікуди, А голос лунає в далечину, Там за полями я зустріла тебе, Довго не змогла покохати, Серце закам'яніло до всіх, Але до тебе відкрилося знову— Ти розтопив його своїм вогником. Маршрутка від тебе Тепла водойма літа, Аромат твоїх парфум Загубив мене серед міста. Каруселі любові: Муза чи Квітка? В першій набираюсь натхнення, А в другій насолоджуюсь сьогоденням.
2023-07-25 17:40:07
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Надзвичайно!😍Дівчата, які ви молодці!👏👏👏✨☀️
Відповісти
2023-07-25 18:01:58
1
Роузі Рей
@Lexa T Kuro дякую!❤️
Відповісти
2023-07-25 18:03:05
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3151
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2638