..6..

Роузі Рей

Вона вчила мене жити,боротись за життя.. Я їй вдячна від душі.. Я дуже полюбила її,полюбила своє життя,й себе.. Але,інколи настане темрява в очах.. І знову я стану не собою.. Вона підтримає,визволить з кайдан.. Розв'яжить мене від цього,від такого життя.. Яке складається як пазли з тисячі деталей.. Вона допоможе мені їх скласти.. Розібратись в житті,почуттях.. В симпатії,коханні.. Ці пазли як нитка,куди заведе не знаю.. Чим закінчиться життя,коли обірветься.. Я хотіла розділити з нею своє тепло.. Що є у душі..зігріти її.. Я не можу більше терпіти образи.. Я випалюю гнів,вона мене зупиняє.. Єдина людина що здатна мене зупинити.. Ненаробити помилок,за які потім платити мені.. Я їй вдячна за науку життя,за моралі що вичитувала мені вона.. Не злилась на мене,а навпаки говорила спокійно.. Щоб до мене дурної все дійшло.. І я так більше не робила.. Вона навчила мене знову дихати.. Вільно,незалежно.. Вона моє маленьке сонечко! Я її люблю!Ціную!Понад усе!

2023-05-08 08:39:34

Інші вірші поета

"Я твоя хвороба.." Верлібр 18+ Не закохуйся Чуєш? Son simplicité Її простота Пісня

Інші поети

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Ден Щусь

@apocalipt_b

Hell_ga

@Hell_ga

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2587

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11461