Кільканадцять видів кави три в одному...
Кільканадцять видів кави три в одному покриті третім шаром густого пилу. Білі ножі не чистять яблук нікому, чорні виделки нагадують брилу. Незначні бажання - це батьки потреби; мої батьки кричали через мовчання: по всій вулиці розмальовані стенди, коли в сусідньому селі бомбардування. Усі ми здібні дивувати й шокувати: несвідомі вбивці маленьких фей. Молода відьма придбала нові шати за ціну вічного кохання старої Мірей. У книжці написано: в тебе життя одне - мінливість правил короткої гри. Коли ж блудна кішка збагне: я їй заздрю, як вітрилові вітри. Хтось народився, щоб існувати: генії краще розподіляють сміття. Комусь достатньо відразу піти за ґрати після жалюгідного кворополиття. У складі двох близьких людей перший виправдовує поразку, як тільки буде виділено новий привілей, склад двох стане місцем для чужої ласки. Затулює ненароджена дитина вуха, щоб поступово звикати до звуку сирен; ті, кого радили позбавлені слуху, словами захищають мертвих без імен. Система створила їхнє суспільство - наше суспільство знищує систему. У казках романтизують насильство - сліпець же без очей не позбавиться щему. Порятунок наповнив колись пустий цвинтар, рятівники не поклали на плити гвоздики. Порятовані люди покриються цвітом, не схиливши голови у ніг владики. З маленькою валізою сидить старець, у ній фотографія жінки, обмазана варенням. У ранковому супі загострий був перець, сьогодні без добавки - смак смирення. Кільканадцять видів кави три в одному згадуються слиною на язиці, столові прилади лишилися дому, по шибках не стрибають горобці.
19.06.2023
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2502
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11433