Вірші
Історія
Історія проста: він був молодим, палким та невпевненим,
Прагнув злетіти і взяти контроль над бажаннями темними.
Проте голова гаряча у всіх молодецьких бажань —
Не обпектись об них складно, скільки б не було старань.
Історія проста: вона була втомлена, злякана і зруйнована,
Прагнула лиш тільки ще раз одвідати ніжності ластощів.
Проте зламані крила назад не зростити одній,
Хай би як сильно її мислепростір цього не хотів.
Історія була проста: вони затято шукали любові,
Прагнули щастя, кохання та долі легкої.
Проте рани душі не затягнуться разом із часом,
Та й епілог зазвичай не говорить про пошрамовані спини.
Історія. Була. Проста —
Вони хтіли любові.
Та історія не схильна
Дарувати всім
Красиві емоції.
2
3
73
Руїни миру на самій вершині
Світло стомлених хмар, велич зломлених гір
Шум побитих дерев, жах старої весни.
Силуети війни і кривай захід
Перебитий хребет у нової зими.
Як красиво звучить та свята Незалежність
Вбиті воїни прямо посеред небес.
Кров і смерть прямо тут, на площі центральній.
Результат. Ось він, орле. Що ж хочеш іще?
Теплий промінь останнього сонця.
Вітер гір, що зриває шапки
Тиха втома натруджених м'язів
Шепіт лісу. Карпати. Це - ми.
P.S. Написано на висоті понад півтора кілометри. Жовтий спуск із Говерли.
Зміст також загубився десь там.
Вересень 2020-го(?)
7
1
291
В тобі
Я загубилась у безодні твоєї краси,
В примарах почуттів і світлої пам’яті,
У всіх сказанних тобою словах,
Я загубилася в світі своєї весни.
Я загубилася в тумані наших ранків,
У радощах емоцій і мріях майбуття.
В твоєму запасі, у дотику, у слові,
Я загубилася в примарах того відчуття.
Я втратив себе у своєму коханні.
Розбив, розпанахав ті груди міцні.
Я вкотре повірив і вкотре побачив -
Не моє, не моя лиш далеко і ти.
Я загубився у мареві задимлених світанків,
На горизонті подій у твоїй сингулярності,
Десь по дорозі до щастя і вічної радості,
На шляху до небес я пекло зустрів.
Я втратила більше ніж просто кохання -
Я втратила віру, надію й себе.
Я цю пустоту вже ось так не заповню,
Я знову у пошуках, знову іду.
Я знову пишу і знову ридаю
Я знову вмикаю оттой лейтмотив
Я знову танцюю і знову співаю
І тільки для тебе воно все живе.
Я вкотре у відчаї, вкотре в безодні,
Я знову збираю себе по шматках.
Гей боже, а можна мені в руки долі?
Я просто зіграю останній квартет.
Я загубився у безодні твоєї краси.
В твоємі запасі, у дотику, у слові.
Я загубилася у мареві задимлених світанків,
На горизонті подій у твоїй сингулярності.
Я десь в тобі -
І вилізти не можу
6
0
234
Закохані в книжки не сплять на самоті
Закохані в книжки не сплять на самоті
Їх кожен подих сповнений емоцій
I кожен сон їх - то зібрання друзів.
Їм не знайома біль самотини.
Закохані в книжки не сплять на самоті
Вони переосмислюють світи не наші.
Бо книжка - то є цілий світ новий,
Фантазією створений чужою.
Закохані в книжки не сплять на самоті
Та й сон до них навідується рідко
Їм не знайомі тиша і нудьга
У їхнім домі їм немає місця.
Закохані в книжки не сплять на самоті
У серці їх кохання поселилося навічно.
Вони його плекають ,
Плекаючи яскраві барви щастя.
Закохані в книжки не сплять на самоті
Світанок кожен вони знають поіменно
Життя їх - пошук слів нових
Що тихим голосом вписалися у вічність.
Літо 2018-го
7
1
325
