R E
@Roks_Eyha
Твори щоб жити. Live to create. Небінарність як девіз по життю.
Блог Всі
I
Цікаве, Особисте, Думки вголос
1
68
I am
Особисте, Думки вголос, Різне
2
4
87
Мить
Цікаве, Особисте, Цитати
4
116
Книги Всі
Вірші Всі
Руїни миру на самій вершині
Світло стомлених хмар, велич зломлених гір Шум побитих дерев, жах старої весни. Силуети війни і кривай захід Перебитий хребет у нової зими. Як красиво звучить та свята Незалежність Вбиті воїни прямо посеред небес. Кров і смерть прямо тут, на площі центральній. Результат. Ось він, орле. Що ж хочеш іще? Теплий промінь останнього сонця. Вітер гір, що зриває шапки Тиха втома натруджених м'язів Шепіт лісу. Карпати. Це - ми. P.S. Написано на висоті понад півтора кілометри. Жовтий спуск із Говерли. Зміст також загубився десь там. Вересень 2020-го(?)
7
1
280
В тобі
Я загубилась у безодні твоєї краси, В примарах почуттів і світлої пам’яті, У всіх сказанних тобою словах, Я загубилася в світі своєї весни. Я загубилася в тумані наших ранків, У радощах емоцій і мріях майбуття. В твоєму запасі, у дотику, у слові, Я загубилася в примарах того відчуття. Я втратив себе у своєму коханні. Розбив, розпанахав ті груди міцні. Я вкотре повірив і вкотре побачив - Не моє, не моя лиш далеко і ти. Я загубився у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності, Десь по дорозі до щастя і вічної радості, На шляху до небес я пекло зустрів. Я втратила більше ніж просто кохання - Я втратила віру, надію й себе. Я цю пустоту вже ось так не заповню, Я знову у пошуках, знову іду. Я знову пишу і знову ридаю Я знову вмикаю оттой лейтмотив Я знову танцюю і знову співаю І тільки для тебе воно все живе. Я вкотре у відчаї, вкотре в безодні, Я знову збираю себе по шматках. Гей боже, а можна мені в руки долі? Я просто зіграю останній квартет. Я загубився у безодні твоєї краси. В твоємі запасі, у дотику, у слові. Я загубилася у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності. Я десь в тобі - І вилізти не можу
6
0
228
Закохані в книжки не сплять на самоті
Закохані в книжки не сплять на самоті Їх кожен подих сповнений емоцій I кожен сон їх - то зібрання друзів. Їм не знайома біль самотини. Закохані в книжки не сплять на самоті Вони переосмислюють світи не наші. Бо книжка - то є цілий світ новий, Фантазією створений чужою. Закохані в книжки не сплять на самоті Та й сон до них навідується рідко Їм не знайомі тиша і нудьга У їхнім домі їм немає місця. Закохані в книжки не сплять на самоті У серці їх кохання поселилося навічно. Вони його плекають , Плекаючи яскраві барви щастя. Закохані в книжки не сплять на самоті Світанок кожен вони знають поіменно Життя їх - пошук слів нових Що тихим голосом вписалися у вічність. Літо 2018-го
7
1
317