Я ТАСКАЛ ТЕБЯ В СЕРДЦЕ
Андрій Лаврик
Я таскал тебя в сердце, как в рюкзаке, и знаешь, Говорят, любишь тех, из-за кого страдаешь. Это как компенсация за погибшие нервные клетки, А душе трепыхаться, словно пойманной рыбе в сетке. Лишь бездомный оценит крышу над головой, Будет рад так лучу надежды во тьме слепой, Голодавший способен прочувствовать вкус еды, Тот, кто жаждал, пойдёт на всё за глоток воды. Ты мне дом, и свет, и вода, и снедь, Без тебя – замёрзнуть и умереть. Окунуться в вечность, познав забвение, И бродить, как бледное привидение. Не пишу стихов на счетах и чеках, Не гнездятся сны на уставших веках. И от дикой мысли: «Все меня бросили», - Отдаёт пугающим эхом осени.
31.01.2023
1
0
Інші вірші поета
ВРЕМЕНА ЭЛЕКТРИЧЕСТВО НОВИЙ РIК IN LOVING MEMORY
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3764
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1699