ПРИКЛЮЧЕНИЯ ПРОСВЕТЛЕНЦА
Расшатались шальные нервы, Подкосились хилые ноги. Чтоб открыть организма резервы, Записался на курсы йоги. Прыщ на лбу огромадный вылез, А причина элементарна: Просто чакры мои засорились, Да к тому же обвисла карма. Приобрёл я литературу, Подчитал матчасть в интернете, И нашёл просветлённого гуру По рекламе в мужском туалете. У него в носу были серёжки, Я представился, мол, Андрей. Он сложил перед носом ладошки: «Намасте. Я сенсей-Алексей.» Взяв за месяц вперёд оплату, И поныв, что живётся тяжко, Он меня научил постулату: «В йоге главное – это растяжка». Чтоб не вздумал вдруг отказаться я, Он заверил, от всех проблем Враз избавит меня медитация. Прям однажды и насовсем. И с тех пор на татами потею. Каждый день я с упрямством оболтуса То заброшу вдруг пятку за шею, То замру на полдня в позе лотоса. Раньше вечером пил пиво пенное, На курилке торчал с сигаретою, А теперь предо мною вселенная, И один на один я с планетою. Достижения просто немыслимы - Стал душою я чище младенцев. Светит мне теперь солнце истины. Я - особенный. Из просветленцев. Не беда, что рубашка рвана, И что ем реже саламандры. Но зато посетила нирвана, Когда ночью твердил я мантры. Догнав в гибкости антилопу, Я разок себя даже сконфузил: Ткнулся носом в свою же попу, Слишком туго связав тело в узел. Я спокойным как камень стал, Если вдруг заболит голова, Тут же выйду в астрал, иль в атсрал, С голодухи стал путать слова. Убедился в магическом свойстве я Йоги. Тренер всегда повторял: «Цель занятий – достичь спокойствия, Мир в душе – вот начало начал». Но однажды во время занятий У учителя выпал «Айфон». И его ученицей Катей Был в осколки раздавлен он. Эта девушка очень некстати Пришла к нам полноту согнать. Весом, в этой конкретной Кате, Было восемь обычных Кать. Ох, и что тут случилось с сенсеем! Очи выпучил, осатанев, На Катюху шипел он змеем, Выл белугой, рычал как лев. Его слов приводить не буду, Стыдно эти слова даже знать. Он вещал вовсе не про Будду, Вспоминал нам не Кришны мать. После коврики рвал зубами, Доску выдрал из шведской стены, Верещал : «Затравлю тебя псами! Тварь! Молись, твои дни сочтены!» Подоспевший наряд полиции Йога долго «вязал» втроём. Средний палец сенсей совал в лица им, Извивался в руках ужом. Он кричал, что всех видел нас в гробике, То румянился, то бледнел. В ментовскОм оказавшись бобике, Он спустил штаны и присел. ***** ***** ***** ***** ***** Я спросил, забирая с участка: «Как же сильный, спокойный дух?. В философии неувязка?». Он ответил: «Пойми, Андрюх, Что если в лифте нассано, то не поможет Асана. Коль на дороге яма, тут бессильна пранаяма. И хоть собакою прогнись, хоть воспари как цапля, И у терпенья йога есть последняя, бл*ть, капля.»
2023-02-05 20:13:44
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Улыбнуло
Відповісти
2023-02-05 22:48:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1171
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3266