Твоя душа – полярная звезда
Твоя душа – полярная звезда, Ниспосланный с небес волшебный знак. Я ориентируюсь по ней одной всегда, Как в шторме чудом выживший моряк. Миры минуя, скованные льдом, Плывёт к мечте судьбы моей ладья. Сияньем тем по жизни я ведом, Твой свет - один мне истинный судья. Я не могу сейчас себе солгать, И даровать свободу от грехов, Но все стихи, что буду я слагать, Одной тебе вовек дарить готов. Цветут слова, как в поле горицвет, Когда со мной незримо рядом ты – Как самый яркий, сказочный рассвет, Взирающий на землю с высоты. Как утренние трели соловья, Что на заре ласкают тишину, Опасливо дыханье затая, Я вижу сны о счастье наяву. Я не имею права онеметь, И руки на груди сложить крестом. Мне сердцем низачто не очерстветь, Пока тобой, как ангелом, ведом. Навек теперь грядущим я храним, И радостно гляжу сейчас вперёд, Пока звезда, что с именем твоим, К волшебным берегам меня ведёт. Сквозь рифы бед, сомнений и преград, Минуя страхи брюхом сесть на мель, Плыву теперь совсем не наугад, А сквозь туманность жизни вижу цель. Но если вдруг не ласков твой прибой, И ты грустишь, в тиши роняя слёзы, Пойми, услышь, что рядом я с тобой, И что готов вести тебя сквозь грозы. На все вопросы чёткий дан ответ: Богатств не надо и насущных благ. Мне нужен только этот дивный свет - Твоей души божественный маяк.
2023-01-31 05:26:15
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1426
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7501