Средь гор и чаек, под шум прибоя
Андрій Лаврик
Средь гор и чаек, под шум прибоя, Когда лишь звёзды горят во мгле, Ты словно сходишь с картины Гойя, И волны молятся о тебе. Молочной пеной у ног взрыхляет Шальное море послушный пляж. А сердце - бабочкой отлетает В страну забвенья, где жизнь – мираж.
2023-01-25 21:22:28
1
0
Інші вірші поета
ОПIВНОЧI Минус один друг Впусти сентябрь в открытое окно ПОСВЯЩЕНИЕ
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2444
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3290