ШАРТРЁЗ
Город в небо смотрел, как святой, Перекрёстком дорог распятый. Когда я потерял свой покой, Цвёл сиренью твой май двадцать пятый. На автобус спешили дачники. Мир притих в ожидании гроз. На тебе сарафан был прозрачненький Неземного оттенка шартрёз. Бахромой расцветали каштаны – Сотни тысяч весны парашютов. Все влюблённые - великаны В мире мелочных лилипутов. И когда отболит моя рана, Я уйду в мир пылающих грёз, Словно фильм мне крути беспрестанно: Город. Небо. Каштаны. Шартрёз.
2023-01-17 19:44:45
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Красиво
Відповісти
2023-01-17 19:56:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3316
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2355