По дороге в небо
Андрій Лаврик
Мы идентифицируем по ранам На нас похожих – С душами наружу. Похолодало. Значит, что пора нам В толпе прохожих Затеряться в стужу. Мы слишком долго недостойных грели. Пусть ветер свищет. Нам уже не страшно. Теперь своё отвыли, отревели. Нас сделал чище Боли этой стаж. Но Мы – как котята - снова жмёмся в группки. Ведь нам так важно, Чтоб нас понимали. Вновь, повторяя прежние поступки, Идём отважно Вверх, но по спирали. Так снова повторяются дороги. Жизнь топит в блуде - Зрелищ бы и хлеба. Терзаться глупо. Мы же ведь не боги. Мы - просто люди По дороге в небо.
2023-02-11 07:35:11
1
0
Інші вірші поета
ОПIВНОЧI Радуйся испытаниям АETERNO TE AMABO Кожен із нас
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2192
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10593