По дороге в небо
Мы идентифицируем по ранам На нас похожих – С душами наружу. Похолодало. Значит, что пора нам В толпе прохожих Затеряться в стужу. Мы слишком долго недостойных грели. Пусть ветер свищет. Нам уже не страшно. Теперь своё отвыли, отревели. Нас сделал чище Боли этой стаж. Но Мы – как котята - снова жмёмся в группки. Ведь нам так важно, Чтоб нас понимали. Вновь, повторяя прежние поступки, Идём отважно Вверх, но по спирали. Так снова повторяются дороги. Жизнь топит в блуде - Зрелищ бы и хлеба. Терзаться глупо. Мы же ведь не боги. Мы - просто люди По дороге в небо.
2023-02-11 07:35:11
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2634
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5128