По дороге в небо
Мы идентифицируем по ранам На нас похожих – С душами наружу. Похолодало. Значит, что пора нам В толпе прохожих Затеряться в стужу. Мы слишком долго недостойных грели. Пусть ветер свищет. Нам уже не страшно. Теперь своё отвыли, отревели. Нас сделал чище Боли этой стаж. Но Мы – как котята - снова жмёмся в группки. Ведь нам так важно, Чтоб нас понимали. Вновь, повторяя прежние поступки, Идём отважно Вверх, но по спирали. Так снова повторяются дороги. Жизнь топит в блуде - Зрелищ бы и хлеба. Терзаться глупо. Мы же ведь не боги. Мы - просто люди По дороге в небо.
2023-02-11 07:35:11
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5364
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2805