ЛЕТО. ПОСЛЕСЛОВИЕ
Андрій Лаврик
Аритмичное до безумия, Сердце истинный ищет азимут. Словно лава на дне Везувия, Страсти лета – консервы на зиму. Под Coldplay неземное «Gravity» Тресни красного граммов двести. В базе данных совместной памяти Мы с тобою как прежде вместе. Отмотай назад, смело жми на play. Правда, славное про любовь кино? Приходи сюда – в тёплых снов музей. Нам, по сути, большего не дано. Эти грёзы не в нашей власти. Сохраняем их. Кто осудит? То, что было, зовётся «счастье», Потому что уже не будет. Слишком рано для главных ответов, Для несказанных слов слишком поздно. Ты куда так несёшься, планета, Сквозь холодные эти звёзды?
2023-01-30 10:30:06
1
0
Інші вірші поета
Не то чтоб она отреклась от любви САМОТА ЭТО МИР, ГДЕ РАЗБИВАЮТСЯ МЕЧТЫ КТО МЫ?
Інші поети
Siriin
@Siriin
xxxxxxX34x
@xxxxxxX34x
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5169
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12329