ЛЕТО. ПОСЛЕСЛОВИЕ
Андрій Лаврик
Аритмичное до безумия, Сердце истинный ищет азимут. Словно лава на дне Везувия, Страсти лета – консервы на зиму. Под Coldplay неземное «Gravity» Тресни красного граммов двести. В базе данных совместной памяти Мы с тобою как прежде вместе. Отмотай назад, смело жми на play. Правда, славное про любовь кино? Приходи сюда – в тёплых снов музей. Нам, по сути, большего не дано. Эти грёзы не в нашей власти. Сохраняем их. Кто осудит? То, что было, зовётся «счастье», Потому что уже не будет. Слишком рано для главных ответов, Для несказанных слов слишком поздно. Ты куда так несёшься, планета, Сквозь холодные эти звёзды?
2023-01-30 10:30:06
1
0
Інші вірші поета
Эти глаза разжигают пожары Сумління Уходишь ты, а исчезаю я ЛИСТIВКА
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12324
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1822