ЛЕТО. ПОСЛЕСЛОВИЕ

Андрій Лаврик

Аритмичное до безумия, Сердце истинный ищет азимут. Словно лава на дне Везувия, Страсти лета – консервы на зиму. Под Coldplay неземное «Gravity» Тресни красного граммов двести. В базе данных совместной памяти Мы с тобою как прежде вместе. Отмотай назад, смело жми на play. Правда, славное про любовь кино? Приходи сюда – в тёплых снов музей. Нам, по сути, большего не дано. Эти грёзы не в нашей власти. Сохраняем их. Кто осудит? То, что было, зовётся «счастье», Потому что уже не будет. Слишком рано для главных ответов, Для несказанных слов слишком поздно. Ты куда так несёшься, планета, Сквозь холодные эти звёзды?

2023-01-30 10:30:06

Інші вірші поета

10 ОТЛИЧИЙ Людское сборище – всегда очередь Май КОЛIР ЩАСТЯ

Інші поети

залишимось незнайомими

@bai

Лео Лея

@lesya_yurp

_.scorpion._

@x_scorpio_x

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16804

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12518