ДО ПОДКОЖНЫХ МУРАШЕК
Андрій Лаврик
До подкожных мурашек, до боли в зубах, до банальности. Нахватался забот, словно шавка приблудная вшей. Я такой же, как все – потребитель суровой реальности: Раб контакта, монеток и прочих абсурдных вещей. Я такой же, как сто миллионов безликих аккаунтов, Я не хуже ничем, но и вовсе не лучше других. Обо мне вряд ли снимут фильм «Фокс» с «Парамаунтом». Я лишь шепот, под грузом эмоций сошедший на крик.
22.01.2023
1
0
Інші вірші поета
ДИТИНСТВО Восторг души СКАЗКИ НЕ БУДЕТ ВИБАЧ, МИЛА
Інші поети
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
ZhaMar
@ZhaMar
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8449
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11471