Рефлексія

Марі КА

Через тисячі літ я прийду в наше сховане місто, задивишсь в картини своїх досі заспаних вулиць. Тут не ніч і не день, тут пуста затухаюча дійсність. Тишина і байдужість, де й досі блукає минуле. Через тисячу літ наше місто зустріне світанок, ти відпустиш мене, загубивши кохання дарунки. Я піду, заховавшись у ніжно- холодний серпанок. Ти забудеш мене-я забуду твої поцілунки. Ну а потім зима прийде. Відлік часу уже пішов. І нехай все вже йде як йде- хто шукав собі, той знайшов. І не треба нам слів про неправду й чесність це мактуб. і нема вже де правди діти ми втрачали, кричали, що так нечесно. Може, потім прийду. Тут нема чого поки робити. Через тисячу літ ми згадаємо наші образи. Ти розкажеш, що страшно і боляче так помирати. Посміхнусь.повторю вже тепер заготовлені фрази. Що було, те пройшло.і не можна повторно втрачати. Потім ти нагадаєш про холодні недоспані ночі, про розтоптані крила, на друзки розбиту надію. Ти розкажеш про все, про що вже говорити не хочеш. Та я в очі твої не погляну. не хочу прощати. й не вмію. Я сьогодні прощаюсь із містом, що колись для тебе відкрила. Розриваюсь. Без болю. Навмисно І злітаю. Вперед. Відпустила.

2023-03-19 19:20:00

12

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Марі КА

@Хонна звичайно,я ж дійсно відпустила) зараз це не більше,ніж спогади)

Відповісти

2023-04-02 15:34:51

Подобається

Хонна

@Марі КА але як на мене всі спогади є корисними) це досвід. А досвід - це розвиток людини, через досвід створюється сутність людини)

Відповісти

2023-04-02 15:40:26

Подобається

Марі КА

@Хонна звичайно. Я про те,що більше від цього не боляче)в певній мірі я йому вдячна навіть:він показав якими стосунки не повинні бути)

Відповісти

2023-04-02 15:51:02

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11980

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2171