Може й не варто

Син Шлюхи

А може й слів не варто казати, Чисто язик свій надалі жувати, Нікого не слухати, і не питати, Зайвих питань не задавати, Просто фізично відпочивати, Морально себе під ґрунти закопати, І бути пасивним Не нести думок, Не опиратися агресивним, Показувати, що завжди все ок, Побудувати свій саркофаг, Що обмежить індивідуальності промені, Звести навколо себе ГУЛАГ, Щоб пахати, а потім кричати, як олені. А може то нікому й не треба, Може все це міраж? Може ти не важливіша, ніж звичайна амеба, Що звалилась на кряж. А може ти королева Й без тебе ніяк Не приборкати лева, Габаритом, як як. А може ти є людина, Що справді щось може І твоя кожна хвилина Комусь допоможе. А може ти, як і я, просто тарган, Що живе не на кухні й живиться з ран, І для нас з тобою не насиплять курган, А покинуть на полі, як застарілий таран?

2023-06-25 21:16:58

1

0

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8954

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1372