Un trou dans mon cœur

Mémé Paradoxx

Le temps passe Et s'écoule indéfiniment D'une lenteur épuisante Le monde s'est effondré Pour un seul mot Toutes les étoiles du ciel Sont tombées dans l'océan De ma douleur Ombres qui s'étendent dans mon cœur Et coulent à travers le trou béant Mes larmes seront inutiles Ma colère et mon deuil vains Plus de nuances ni d'éclats Amère sensation d'inachevé D'une lueur évanouie D'une lueur qui n'a jamais existée Que dans les yeux de celle qui admirait Je me meurs d'attendre Quelque chose qui n'existe pas Alors je t'adresse des mots invisibles Tu réponds Sans me reconnaître Le temps d'un instant J'oublie mes larmes Puis je retourne tristement Tirer le temps qui recule Incapable de combler Le trou abyssal que tu as fait Mémé

2022-01-22 20:33:35

Інші вірші поета

Les choses que j'ai manquées Tomber Colère désespérée Oublié

Інші поети

Тесса

@caxxap16

Marry Dead

@marry_dead

Shina

@Sheena

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4416

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2449