○◇○РОЗДІЛ 27:ГОЛУБИ ТА ВОРОНИ ○◇○
У королівстві Фелір здавна було дві фракції магів: темні та білі, які звісно ж ворогували між собою. Братерство білих магів було засноване першою хранителькою ферзя Кетрін Алоре, яка сильно вплинула на розвиток майстерства білої магії. Білі маги використовують у своїй практиці різні магічні амулети та посохи. Також для взаємодії з природною маною та світлими духами білі маги користуються магічними рунами. Вони беруть свою магічну енергію з природи навколо та з власного ядра мани.
З іншого боку "Культ Люциуса", членами якого є темні маги, був заснований дияволом Люциусом ще коли він був людиною. Поштовх до розвитку темного чаклунського майстерства дав не лише володар Пустелі Тіней, а також його діти Елізабет та Домінік Кайсетті й брат Кетрін Лоренс Алоре, який став наставником близнюків Кайсетті та решти учнів темних магів. Свою магічну енергію темні маги поповнюють з природної скверни та через пожирання інших людей. Для своєї магічної практики вони використовують переважно кров, людські та тварині кістки, попіл, різні отруйні рослини та прокляті магічні предмети.
На вершині Братерства білих магів стоїть верховний маг, який через його навички та досвід був обраний старійшинами. Верховний маг керує усіма білими магами, організовує ритуальні молитви пантеону шістьох богів, проводить усі ритуальні події у житті королівської династії Едернів, такі як коронація, весілля та похорони.Такими ж ритуалами для знаті та громадян займаються старійшини, які також опікуються магічними академіями для зрощування нового покоління білих магів. Попри назву в Братерстві панує рівність між жінками та чоловіками магами, дотримуючись та шануючи доктрину й моральні цінності, які передала їм Кетрін.
Напротивагу білим магам у темних все зовсім інакше.На вершині "Культу Люциуса" стоїть їх лідер, якого обирають темні маги як найсильнішого з усіх, коли чинний лідер починає втрачати свою силу та помирати. Темні маги вірять, що як новий лідер з'їсть серце свого попередника, то перейме його силу та кров засновника демона разом з тим. Люциус сам ввів це правило, аби влада у культі передавалась тільки найсильнішому.Його ж серце з'їли його ж діти, які пізніше стали двома лідерами культу та напали на Фелір заради помсти за батька. Лідер культу керує рештою магів одноосібно та намагаючись з їхньою допомогою досягнути своїх цілей.
Тож Братерством білих магів на час правління Ернеста керує Ервін де Лай. Виходець із заможньої лицарської родини, який ще підлітком вступив до Братерства та вже у двадцять зміг стати старійшиною, а у тридцять п'ять верховним магом. Наразі йому вже далеко за шістдесят та він щасливий батько двох одружених синів і юної доньки, та часто після роботи дуже любить проводити час зі своїми п'ятьма онуками. З іншого боку в "Культі Люциуса" за короля тирана керує досить молодий лідер Бартоломео Кайсетті, який є першим сильним темним магом за п'ятсот років у культі та прямим нащадком володаря Пустелі Тіней Люциуса, що пояснює його могутність.
Одного вечора в маєтку родині де Лай була сімейна вечеря. У Ервіна гостювали його двоє синів зі своїми дружинами та дітьми. Сини чоловіка як і він також були магами, старший був військовим-магом, а менший був молодшим членом братерства. Проте донька Ервіна не мала великої схильності до білої магії, тому сильно заздрила своїм братам, адже ті отримували більше любові батька ніж вона. Ось зараз за вечерею дівчина звернулась до батька з проханням.
— Тату, коли ти будеш вчити мене хоч якимось ритуалам? Я хочу також самостійно практикувати магію як Крістофер та Нільс.
Крістофер, старший син Ервіна, посміхнувся та посадив собі на коліна свою доньку.
— Розалін, ти ж не маєш достатньої кількості мани аби навчатися білої магії.
Нільс теж посміхнувся та засміявся.
— Ти повна бездарність, сестро. Краще знайди собі чоловіка та народи йому купу дітей. Чаклунка з тебе ніяка.
Розалін напружилась та нервово стиснувши руки в кулаки, глянула на батька, шукаючи підтримку, проте той мовчав й мовчки їв вечерю. Дівчина розгнівалась та недоївши пішла геть. Вона вийшла із маєтку та сіла в альтанці в саду. Розалін довго вертіла у руках кулон-амулет, який їй залишила покійна матір для захисту від скверни. Вона сумувала за своєю мамою, проте більше не могла жити у колі чоловіків, які зневажають її. І тут раптом до дівчини прийшла одна нав'язлива, проте недобра думка. Якщо вона не може вивчати білу магію, то може їй спробувати вивчити темну магію. Для темної магії не потрібно з самого початку мати ядро, його можливо розвинути.
— Пробач, мамо, проте я не хочу більше бути бездарністю. — прошептала вона та вирушила у ліс, де, як говорили усі навколо, переховувались темні маги.
Через деякий час Розалін уже сиділа біля лісового струмка й думала, як у цьому великому лісі їй знайти "Культ Люциуса". Проте раптом за її спиною щось зашурхотіло та дівчина повернулась на звук. Невдовзі після цього звуку, вона відчула за спиною чиєсь дихання. Від цього Розалін вжахнулась та повернувши голову, побачила Бартоломео та довго зачаровано вдивлялася в його обличчя. Його чорно-фіолетове було для неї досить незвичне, блакитні очі так й манили наче магнітом зазирнути у них. А загальний хворобливий вигляд парубка зовсім не лякав дівчину, а навіть здавався чарівним через місячне світло. Розалін одразу зрозуміла, що перед нею темний маг, проте це її лише приваблювало. Вона ж хоче стати такою ж як він.
— Хто ти? Що тобі треба у нашій частині лісу? — запитав у дівчини Бартоломео доволі грубим та незадоволеним голосом.
Розалін ще хвилину мовчки дивилась на хлопця, але потім трошки заїкаючись відповіла.
— Я...Я хочу приєднатись до вас.
Бартоломео помітив кулон та відійшов на крок. Мана у прикрасі відштовхувала скверну навколо та скверне ядро у темних магів.
— Якщо ти хочеш приєднатись до нас, то будь готова пройти певні важкі випробування аби стати одною з нас.І в першу чергу зніми та знищ цей амулет.
Розалін тієї ж миті не задумуючись зняла з себе кулон та жбурнула його в струмок, після чого звелась на ноги та захотіла доторкнутись до Бартоломео, проте хлопець відійшов трохи назад.
— А торкатись мене не треба. Це вже зайве. — промовив Бартоломео та раптом згадав, що Люциус просив його розібратися з Братерством білих магів.
— До речі, яке твоє ім'я?
Розалін посміхнулась.
— Я Розалін...Розалін де Лай.
Бартоломео почув прізвище дівчини та теж посміхнувся.
— Ти часом не родичка верховного білого мага Ервіна де Лая?
— Я його дочка. А можу я дізнатися хто ти?
Бартоломео сильніше посміхнувся.
— Я Бартоломео лідер "Культу Люциуса". І раз ти донька верховного білого мага, чи можеш ти мені допомогти?
В очах Розалін з'явилося трішки надії та вона радісно запитала.
— Це якось зв'язано з білими магами? Я усе зроблю, тільки візьми мене до себе в культ.
Бартоломео відповів.
— Так. Мені, сама розумієш, хочеться позбутись твого батька, бо він є перешкодою на моєму шляху.
Розалін посміхнулась та відповіла.
— Я можу тобі допомогти в обмін на те, що ти навчиш мене темної магії.
— Гаразд. Я згоден на цю угоду.Але ти справді готова зрадити власного батька?
— Так. Я готова до цього. Скоро буде день літнього сонцестояння й мій батько разом з наближеними до себе старійшинами буде проводити в полі недалеко від лісу в ритуальному місці ритуал для доброго початку жнив.Я можу провести вас в той день у місце проведення ритуалу. Я знаю де воно, бо раніше у дитинстві допомагала батьку з ритуалами там.
Бартоломео був дуже задоволений та відпустив Розалін додому, узгодивши з нею час та місце наступної зустрічі.
Наступна зустріч не забарилася. У день літнього сонцестояння, як і говорила Розалін, її батько Ервін де Лай разом зі своїм сином Нільсом та старійшинами Братерства білих магів прибув на галявину до місця проведення ритуалу початку жнив. Усе йшло досить добре. Ервін налив у велику центральну чашу спеціальну олію для ритуалу, потім відсипав до неї трохи трав із менших чаш поруч. Усе відбувалося під легке постукування у барабани декількох магів та ритуальний спів решти старійшин. Останнім кроком було розпалення вогню з олії за допомогою частини мани Ервіна. Проте як тільки він хотів це зробити, недалеко від вівтаря почувся передсмертний крик одного із молодших старійшин. Усі білі маги, включаючи Ервіна та його сина, перевели погляд на того мага та побачили як його тіло продірявило коріння дерева. Раптом тіло мертвого білого мага коріння скидає на землю й усі бачать за його спиною Бартоломео разом з рештою темних магів. Усі глянули з жахом на них, проте сам юнак лише усміхнувся.
— Т...Ти ж... — здивовано промовив Ервін.
— Лідер "Культу Люциуса" Бартоломео Кайсетті...І я прийшов по тебе, Ервін де Лай! — під час розмови кров Бартоломео крапала на рану мертвого мага з його руки і як тільки хлопець закінчив говорити, то труп піднявся й кинувся у бік Ервіна з диким ревом. Ервін зумів захиститися від зомбі, поставивши перед собою бар'єр із мани.
— Негідник! Як ти нас знайшов?
Бартоломео цокнув язиком та божевільно посміхнувся.
— У тебе кріт в організації завівся. Раджу тобі більше стежити за своїми підлеглими. Хоча навряд чи ти встигнеш, адже ти сьогодні помреш!
Битва між білими та темними магами розпочалася. Кожен застосовував свою стихію. Білі маги використовували природну ману, аби схопити темних або відбити їхні удари. Темні маги за допомогою своїх чорних заклять заклинали жуків, червів та іншу погань. Бій спочатку був з рівними силами, проте незабаром перевага опинилась на боці темних магів, адже з'явився Люциус. Демон пройшов у самий центр поля битви, плескаючи в долоні та задоволено усміхаючись.
— Браво, браво! Як же ви відчайдушно б'єтеся, релігійні фанатики! За цим було досить цікаво спостерігати. Проте ви занадто розслабились за останній час. Тож мої любі послідовники значно сильніші за вас.
Голос Люциуса звучав з насмішкою та водночас викликав мурашки по тілу. Ервін та білі маги напружились та міцніше узялися за свої магічні посохи. Ситуація зараз явно не на їхньому боці. Сама поява Володаря Пустелі Тіней змусила рослини навколо зів'янути, а птахів чим душ полетіти геть з дикими криками. Ервін стояв міцно на ногах та глянув на свого сина.
— Нільс, де зараз Фін з його командою? Нам зараз би не завадили їхні здібності екзорцизму.
Нільс підійшов до батька та відповів.
—Фін зараз перебуває у святилищі Даніеля. Ми не очікували нападу сьогодні, тож не давали їм вказівок щодо нашої підтримки.
Ервін зціпив зуби та сильніше стиснув свій жезл. План Б з тріском провалився, ще навіть не почавшись. Команда екзорцистів не встигне прибути вчасно аби дати хоч якусь відсіч Люциусу. Люциус почув, що у білих магів не вийде його прогнати ще сильніше засміявся.
— Ахахах...Які ж ви жалюгідні! Навіть не можете нормально перегрупуватися аби здолати мене. Проте ваш загін екзорцистів-аматорів не зможе мене здолати. Мабуть, ви забули, тоді я вам нагадаю. Я не якийсь звичайний темний дух, якого можна легко вигнати вашими травками та вогниками. Я — Володар Пустелі Тіней демон Люциус Кайсетті! — після цих слів Люциус махнув рукою й тієї ж миті з під землі вилізло ще більше зомбі, а з порталу скверни з'явилася сила силена темних духів. Живі мерці не чіпали темних магів, а навпаки слухалися їх та нападали лише на білих. Темні духи ж піддавалися волі Люциуса та допомагали йому робити ще більший натиск магією на світловий щит Ервіна. Це тривало кілька секунд, аж поки Верховний Білий Маг не почув крик свого сина у себе за спиною.
— НІЛЬСЕ! — Ервін повертається у бік сина та помічає як Бартоломео витягає з бездиханного тіла молодшого Лая заговорений скверною кинджал. Заговорена темною енергію зброя миттєво висмоктує життєві сили зі своєї жертви. Бартоломео вдав здивування та зробив майже дитячий голос.
— Ойки! Так швидко дуба врізав...Це трішки нудно. Навіть не намагався пручатися. Мовби хотів, щоб його убили. — останню фразу молодший Кайсетті промовив с явною насмішкою та навіть взяв труп за руку й почав нею махати в різні сторони. — Помахай таткові "бувай"! Нумо, бувай-бувай, татко!
Ервіна це сильно розгнівало й він кинув у Бартоломео світлову кулю.
— Ах ти ж виродок!
Але Бартоломео ухилився від удару кулею, відскочивши у бік.
— Діду, ти не відволікайся краще. Дивись, твій захист пробито!
Проте як тільки Ервін повернув голову в бік свого магічного щита, то отримав добрячого стусана ногою від Люциуса та відлетів на метрів так з тридцять. А вже після приземлення його міцно схопили темні духи. Люциус підійшов до Ервіна та створив у своїй руці меч зі скверни та звів його над чоловіком.
— Що ж, Ервіне де Лаю, настав час вмирати. Відправляйся ж слідом за своїм сином!
Проте як тільки демон хотів завдати удару хмари в небі різко скупчилися та почорніли, чим привернули увагу усіх членів конфлікту. Тієї ж миті з неба прямо в зомбі вдарила сила силена блискавиць миттєво, спопеляючи їх на порох. А між Ервіном та Люциусом з'явилася Кетрін. Вона узяла до рук посох де Лая та наповнила його своєю маною, а потім відкинула одним змахом посоха Люциуса у бік.
— Ой що це сталося, що до нас спустилася наче зіронька з небес сама Богиня Магії та Зцілення Кетрін Алоре... Невже молитви цих щурів дійшли до твоїх тендітних жіночих вушок? — з глузливою посмішкою промовив Люциус та звів палець вгору. — Дай відгадати це знову Ольгерд блискавицями бавиться? — у цю ж мить біля Люциуса вдарила ще одна блискавиця. — Я вгадав. От же запальний хлопак, навіть після того, як сконав не може всидіти на місці.
Кетрін приготувалася ще до одного удару по демонові.
— Ти краще закрий свого брудного рота! Не треба нам тут твоїх жартів, демоне! Забирай своїх сектантів та забирайся разом з ними звідси!
Люциус підійшов дуже близько до Кетрін та підняв її обличчя за підборіддя.
— Ой-йой, не будь такою злючкою, Кетрін. Ми всього-на-всього вирішили побавитися з твоїми послідовниками. Хіба нам не мож... — Люциус не встиг закінчити говорити, адже отримав стусан у живіт та відскочив у бік.
— Хех, як завжди ти не жалієш сили аби вдарити чоловіка.
— Таких покидьків як ти лупцювати й лишається, аби їм мізки виправити. Проте тобі це вже не допоможе. — Кетрін почала наносити раз за разом удари магією із посоха по Люциусу, проте він усе ухилявся. Аж раптом Люциус відчув прохання з'явитися Ернеста та посміхнувся Кетрін.
— Ну все бувай, Кетрін. Було добре з тобою побитися. Та мене чекають невідкладні справи. — тієї ж миті демон зник разом із темними духами у чорному тумані.
— Холера! Він утік! От сволота рогата ! — гаркнула Кетрін та почала допомагати своїм послідовникам білим магам відбити атаку темних магів й прогнати їх геть.
Люциус в той самий час опинився у святилищі Даніеля, де білі маги екзорцисти намагалися провести ритуал з примусового розірвання контракту з дияволом над зв'язаним Ернестом. Люциус клацнув зубами.
— От же тупоголові виродки! Я ж казав, не чіпати моє тіло! — Люциус вселився в тіло Ернеста та розірвав мотузки.
— Що ж, побавимося в "котики-мишки"? Але "мишки" це ви!
У ту ж мить Люциус почав у пориві гніву різати що сили магів Ернестовим мечем. Він різав нещасних магів, допоки не залишився в живих лише один із них. Проте останнього Люциус не встиг добити, адже його різко потягнуло за спину геть з Ернестового тіла. Це виявився Бог Ремесел та Торгівлі Даніель, який за сумісництвом був ще й першим екзорцистом через свої здібності першого Хранителя фігури Слона. Сам Ернест несподівано відчув незнайоме йому раніше полегшення на душі, як ніби хтось різко очистив його від усього гнітючого. Невже ось таке відчуття від контакту с божеством...Від цього відчуття Ернест закляк на місці.
— Ну привіт, Люциусе, давно не бачилися ! — промовив Даніель та кинув демона у стіну наче пух.
— Бачу в тебе вистачило нахабства вчинити різанину в моєму ж святилищі, демоне. Що ж у мене не має іншого вибору як, вигнати тебе з цього світу. — Даніель змахнув рукою та створив у руці свій спис, після чого замахнувся на Люциуса, проте поранив та вигнав геть одного із темних духів.
— Дідько...Ти ж гад слизький!
Люциус посміхнувся.
— А ти думав, що я дам себе так легко вигнати назад до Пустелі Тіней? Ей ні, Дані! Допоки у мене з цим нащадком Фрідріха договір, я нікуди не зникну з цього світу. — Люциус замахнувся на Даніеля темною енергію, проте той його легко відбив.
Й знову Люциус розпочав бій, на цей раз правда вже з іншим божеством. Бій був досить запеклим зі швидкими ударами з обох сторін. Люциус напускав темних духів, проте Даніель їх тієї ж миті рубав своїм списом та виганяв до Пустелі Тіней. Проте незабаром геть виснажений двобоєм Люциус знову втік, але взяв із собою Ернеста. Даніель помітив, що стіни святилища руйнуються після бою, та перемістився поза його межі разом з ще живим білим магом.
Невдовзі темні маги повернулися назад. Більша частина верхівки Братерства білих магів була вбита темними у цей день. Бартоломео присів на свій кам'яний трон у сховку "Культу Люциуса" та покликав до себе одного зі старших темних магів.
— Що там із нашою новобранкою Розалін де Лай?
Старший маг посміхнувся та промовив.
— Вона досить непогано та швидко вчиться, мій лорде. Каже, що її стимулом є бажання здобути ваше серце. — помітивши здивування лідера маг уточнив. — У переносному значенні звісно ж.
Бартоломео засміявся з почутого.
— От же наївне та недолуге дівчисько. Надумала у моєму культі мене ж і звабити. Ну побачимо як вона це зробить, коли, можливо, переживе те випробування з урвищем.
Далі усю ніч на весь сховок "Культу Люциуса" було чути шалений сміх Бартоломео, якого так сильно розсмішила закоханість в нього дівчини.
Коментарі