Інертно
Пані Медіація
То співав, не співав, Говорив, щось казав. Потім пив і курив, Довго спав. То писав, то мовчав. Вибачавсь. Обіймав, цілував. Лиш був якось казав, що кохав. Обіцяв і благав, Ридав і прохав, Що ніколи й нічого більше не буде. Думав так, як хотів, А творив, що умів І нізащо я це не забуду. Нагадаю усе, що цей смуток несе, Більше терпіти не буду. Серенади свої поховай у собі, Вони мною давно вже забуті. Ти на голос чийсь йшов, Ти шукав та не знайшов, Тільки заплутавсь у нетрях, А мені показав лиш танок передсмертний. Як стояв, так і впав, Там й стоїть оцей камінь посмертно. (Почуття лиш для смертних)
2023-02-14 22:27:28
2
0
Інші вірші поета
2 Невдала спроба 3 Будь ласка не забудь, що кохала я
Інші поети
Jasmin Robledo
@jasmerrrn
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8374
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024