Інертно
То співав, не співав,
Говорив, щось казав.
Потім пив і курив,
Довго спав.
То писав, то мовчав.
Вибачавсь.
Обіймав, цілував.
Лиш був якось казав, що кохав.
Обіцяв і благав,
Ридав і прохав,
Що ніколи й нічого більше не буде.
Думав так, як хотів,
А творив, що умів
І нізащо я це не забуду.
Нагадаю усе, що цей смуток несе,
Більше терпіти не буду.
Серенади свої поховай у собі,
Вони мною давно вже забуті.
Ти на голос чийсь йшов,
Ти шукав та не знайшов,
Тільки заплутавсь у нетрях,
А мені показав лиш танок передсмертний.
Як стояв, так і впав,
Там й стоїть оцей камінь посмертно.
(Почуття лиш для смертних)
14.02.2023
2
0