Зоряна
померлаШум зломаних дерев. Тяжке повітря перед боєм. І гучні вигуки поранених.
Я проснулась від жуткого шуму. Піднялася й бачила що я знаходжуся неподалік від справжніх боїв. Всюду відчувалось тяжке повітря. Уся земля покривалася слоєм алої крові. Дивлюсь у сторону і раптом я бачу Уню:
— Уня це ти? Як ти мене знайшла?
— Ти в мене найкраща окамі на світі
Уня запригнула мені на руки Коли почула черговий шум від удару. В цей час вирушав сміливий загін дріад на допомогу. Вони наче вовки стаєю накинулися на самого великого і високого велетня. Він від несподіванки чуть не заспортився через повалене дерево, біля якого я й сиджу.
Над боєм піднялася легка димка. Сонце сховалося й мряка згустилася перетворившись на туман. Тепер з трудом можно розгледіти небо. Раптом з туману з'явилося постать на коні. Вона ніби прізрак почала валити одного велетня за другим: перед ними ніхто не мог встояти, крім крайнього, що майже не впав на мене, він був сповнений злості і люті. Від його одного удару наїзник відлетів від коня і влучив прямо у повалене дерево. В лічені хвилини я підбігла до неї
— Одрі, я не вірю це ти
— Зоряна, як ви? Що тут коїться?
— Якщо б усе було так легко як ти хочеш. Вчора це ми тебе бачили, а не шпигуна. Хоча би щось тішить — скозала дріада і схватилася за лівий бок. Він увесь був у крові
— Давайте я вам допоможу — з тремтячими долоннями я відірвала кусок плаття і почала перев'язувати рану
— Поки ще час є я тобі дещо сказати хочу
— Потім скажате а зараз бережіть сили
— Це срочне Одрі. Як тобі сказати ти не... не з народження дріада, ось твої забрані спогади, зате помру з чистою совістю — сказала Зоряна й дала камінець. Він засвітився. Якісь нові спогади пробігли у голові, але я не звернула на них уваги. І Зоряна каже:— Знаєш, ти необязана бути тим ким народжена
— Біжи, за край лісу він вже йде — почулися громки шаги велетня
— Я,я не можу вас тут залишити
— Будь ласко позаботься о Ванессе
Це були останні слова Зоряни які я чула. Недивлячись ні на що я побігла зі всіх подалі у ліс. Вона бігла так швидко як могла, але раптом переселилася через камінь і впала прям на дорозі. Уні прибігла, потерлася об одяг Одрі, але вона зовсім ніяк не реагувала, не подавала ніяких ознак життя. Напугана окамі побігла в сторону найближнього села: шукати допомогу.
*****
Дівчинка пішла в ліс зі своїм особистим, але раптом пролунали постріли, пролетіли літаки. Вона злякалася, лисиця побігла в ліс, дівчинка за нею. Тварина побачило лісового жителя І гурт кинувся до нього. Це виявилася жінка з цибулею. Побачивши дівчинка, вона покликала її і вони разом побігли до будинку незнайомки.
Добігши, вони сховалися в будинку на села. У ньому були дивні люди з луками. Незнайомка запропонувала мені поспати.
Крізь сон я чула розмову незнайомка з іншими людьми, що в будинку. Вони говорили що треба вигнати людину, тому що вони століттями вбивали мавок, але незнайомка на захист сказала, що можна забрати спогади
Мавки ростили дівчинку як свою, після того як забрали спогади про колишнє життя в камінь душі.
Минуло багато часу дівчинка давно вже стала маскою, якою треба було пити воду джерела життя хоч раз в місяць, а то в іншому випадку вона перетворилася б в молоде зелене дерево.
На село мавок напали, вони випалювали все на своєму шляху. Головна поранених мавка каже дівчинці "Ти не з народження мавка, ось твої спогади, зате помру з чистою совістю" і дає камінь душі "Знаєш, ти необязана бути тим ким народжена" мертва тиша "Біжи, за край лісу". Дівчинка взяла камінь і побігла геть з лісу. Вона бігла так швидко як могла, але раптом дерево впало і накрило її. Лисиця підбігла, дівчинка не реагує і вона побігла шукати допомогу.
Північ, дівчинка прокинулася у когось вдома. Тіло все боліло, вона не могла рухатися, але інтерес взяв гору і вона сказала "чи є хтось". Лисиця підбігла і лягла до господині. Потім встала стала з ліжка і побігла в невідомість.
"Це ти Роу, я не вірю своїм очам" говорить незнайомка. Дівчинка здивувалася, але нічого не відповіла. "Знаю я тобі вже набридла, але знай я - друг" і ужла ...
Зустріла внучку подруги дитинства, її ростила бабуся, батьки пішли на заробітки в сусідні села і не повернулися. Дізналася лисицю по фотках бабусі