— Одрі, прокидайся, нам треба йти, нас заве Зоряна

Сьогодні звичайний ранок дріад. Я як завжди прокинулася з Унію, вона окамі. Виглядає наче білий вовк з небесними очима та дуже м'яким, доброзичливим характером. У нас, між дріад, ходять чутки, що окамі розуміє нашу мову та відповісти на жаль не може

— Прокидайся, нас заве Зоряна — кличе мене Хлоя

Хлоя — це моя найкраща подруга дитинства, звичайно теж як і я дріада. Ми з нею друзі з самого дитинства, завжди робимо все разом. Хлоя має біло-сіре трохи хвилясте волосся. У неї ярко жовті очі, які завжди мені нагадують маленькі жовті сонечка. Одягається, як і всі, у шкіряний одяг з ярко зеленими елементами. Характер у неї добрий. Вона вміє добре стріляти з лука та робить найкращі стріли у нашому таборі. Коли захоче, вона може знайти спільну мову з всіма, це загадковий дар дріад, але в мене він ніколи не виходить. Ніякої тварини в неї не має, але вона любить проводити вільний час зі мою та Унію. До речі, Зоряна, якщо повністю, то Зоряна Найвеличніша, наша головна. Вона вирішує всі питання в нашому невеликому таборі дріад. Я та Хлоя з нею дуже добре знайомі, тому що колись ми були її ученицями, а вона бере тільки найкращих дріад

— Ти вже скоро?

— Вже йду — відповіла я та вийшла з мого будинку

Будинки в нас на деревах, тому що так до нас не зможуть дістатися дикі тварини і непрошані гості. Коли треба, вниз можно спуститися по мосту, який можуть створити наші чарівники, але вони завжди під контролем Зоряни і без дозволу по ним не пройти. А так дріади намагаються весь час проводити у таборі, так безпечніше. Мені з Хлоєю можна виходити за межі табору, звичайно якщо нам Зоряна дозволить, а ось дітям виходити суворо заборонено, ні за яких обставин

Й самі будинки теж незвичайні. Вони не з дерева чи щось ще чогось, а з чистої магії. На вигляд, як у дереві будинок, але він просто ілюзія, яку бачать тільки ті хто знають. Так виходить, що у таборі нас ніхто не бачить. Ми, як людина невидимка, зовсім близько до людей, а вони нас не бачуть

— Пішли швидше, я не хочу запізнитися — каже Хлоя — Одрі, ти взяла з собою Уну?

— Хлоя, я не взяла Уну, а що таке? — здивовано питаю я

— Ну й добре, не хочу щоб вона нам або іншим заважала

Ось ми вже на зборах. Вони проходили прямо у центрі табору. Зоряна ще нічого не казала, ми прийшли вчасно та почали чекати зі всіма. Через декілька хвилин вийшла Зоряна на дах свого будинку, щоб кожен міг її бачити і чути

— З добрим ранком, сьогодні хтось проходив по межах табору?—запитала Зоряна у дріад

— Ми проходили та все як завжди — відповіли з натовпу

— То добре

Вона говорила і говорила. Ми її зовсім не слухали, поки не прийшла наша черга.

— Хлоя, сьогодні ти йдеш на полюваня, але перед цим принесеж фарбу к новому будинку на півночі від цього місця, тобі все ясно? — питається Зоряна

— Так — розгуболено відповіла на запитання Хлоя

— А що я буду робити? — запиую я у Зоряни

— Будеш розповідати нашу історію малим

— Звісно, Зоряна Найвеличніша — погодилася я, але мені більше хотілося комусь допомогти, чим розповідати балачки малим про добрі чи злі історії

— Все, збори закінченні, всі приступайте до роботи. В нас немає часу відпочивати

— Так, Зоряна Найвеличніша!

*****
— Де потім зустрінемося?

— Давай десь у центрі табору

— Папа, удачі тобі в охоті

— І тобі удачі. Дивись щоб тебе діти не з'їли

— Не бійся не з'їдять. Я зовсім не смачна

— Подивимося, може й смачна, у всіх смаки ж різні

— До скорой зустрічі — попрощалася я з Хлоєю