Дружба

Aнастасія Мороз

А я ходжу тут ,говорю сама з собою Ви не перші й не останні ,що вважають мене дурною Дивлячись на вас я запитую себе що зі мною? Та на розум неспада жодна відповідь дурна Я дивлюся на зорі та їх нема Не сія вже це небо , що колись мені було так треба Я ще дихаю та не розумію чи жива Ти близька для мене та вже не моя Чи це через тебе мене накрила пелена? Я говорю сама собі , що не потрібна ти мені Та очі видають мої до тебе почуття.

2021-11-07 17:09:17

Інші вірші поета

Кохання чи божевілля? Нове життя Внутрішні роздуми Життя

Інші поети

_darishka_

@_darishka_

fellegzuhatag

@fellegzuhatag

شه

@Theoo

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1672

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5562