Поговоримо
Давай з тобою поговоримо, про наболіле,
Про те, як важко нам буває час від часу,
Про те, як ми з середини себе з’їдаєм,
А зверху, милу посмішку ми накладаєм,
І так живемо що дня, і що неділі,
Буває важко нам
І хочеться обличчя здерти вже,
Та ні, і далі терпим ми,
А хочеться, за чашкою смачної кави,
Про наболіле вже поговорить,
Та рідко в кого є людина, яка за чашкою смачної кави,
Послухає твою історію сумну,
І скаже: «добре буде все», « я допоможу», « ти впораєшся з цим»,
Тепер вже люди стали злими,
І ти їм, душу відкривать не хочеш,
Бо знаєш, що до неї сильно плюнуть,
І що історію твою не зрозуміють.
І замість слів підтримки, отримаєш лиш посмішку фальшиву,
І всі твої слова й історії сумні,
Вона піде, і іншим донесе,
І буде важко жить тобі,
Про наболіле, вже не буде з ким поговорить!
20.03.2021
1
0