Не жалко, жалко

Михаэль Казакевич

Ни строчек стихов, ни возвышенной прозы, Ни песен красивых о нас не споют, Не бросят на камень мой чайные розы, Нас внуки забудут и буквы сотрут. А мне и не надо ни замков, ни комнат! Чтоб всех вас запомнить, мне жалко труда. Вздыхают печально горячие домны И сталь проливают свою не туда. О боли разлуки, о творческой муке, О сердце разбитом потомки соврут. В невежестве глупом, в запое, в испуге На строки разложат, по новой совьют. Оставьте, ребята, до дырок читая, Мечтая нас вздёрнуть на сук без суда... Но ставя тире, где нужна запятая, Мы, правда, не знали, что будет тогда. Простите сегодня вчерашних нас "тёмных". Пусть букв не оставит вам камень гранит. А душу не жалко – не станет бездомной, Ведь с нею Господь о любви говорит; Со мною мечтая за чашечкой чая, Небесного дату сдвигая суда... Вы думали, просто в стихах я печален? Как все я подсуден – вот в этом беда!

2023-07-04 10:30:44

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

61

4

7837