Настоящая сладость
Всё б ничего, только быстро летят облака, Пишут на них глупых птиц перелётные стаи. Нет, не спешу, а походка как раньше легка. Скоро и мне улететь, и во снах я летаю. Так, как теперь, никогда не завидовал им, Детям своим, их проблемам, утратам, наградам. Риск этой жизни, её сумасшедший экстрим – Словно лижу эскимо у железной ограды Летнего сада, где мне уже стукнуло шесть. И мне смешно, что не знаю, не ведаю строчки Жизни своей, в ней так много, что просто ни счесть: Счастья, как звёзд на небесном вечернем листочке, Лёгких песчинок на тёплом морском берегу, Что под ногами моими утонут на пляже. Я и теперь ещё много хочу и могу – И ни один не узнает, не вычислит даже. Всё б ничего, только нюх изменился и вкус. Мне не лизать эскимо – это гадость, поверьте. Я понимаю теперь птиц посланья, их путь. Как жизнь сладка с лёгким привкусом близости смерти.
2023-08-14 10:47:52
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10900
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3108