Настоящая сладость
Всё б ничего, только быстро летят облака, Пишут на них глупых птиц перелётные стаи. Нет, не спешу, а походка как раньше легка. Скоро и мне улететь, и во снах я летаю. Так, как теперь, никогда не завидовал им, Детям своим, их проблемам, утратам, наградам. Риск этой жизни, её сумасшедший экстрим – Словно лижу эскимо у железной ограды Летнего сада, где мне уже стукнуло шесть. И мне смешно, что не знаю, не ведаю строчки Жизни своей, в ней так много, что просто ни счесть: Счастья, как звёзд на небесном вечернем листочке, Лёгких песчинок на тёплом морском берегу, Что под ногами моими утонут на пляже. Я и теперь ещё много хочу и могу – И ни один не узнает, не вычислит даже. Всё б ничего, только нюх изменился и вкус. Мне не лизать эскимо – это гадость, поверьте. Я понимаю теперь птиц посланья, их путь. Как жизнь сладка с лёгким привкусом близости смерти.
2023-08-14 10:47:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8370
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480