Я більше не людина
Я більше не людина, якщо це означає замовчати. Я більше не людина, якщо це означає підкоритись. Я більше не людина, якщо це означає бездіяльність. Я більше не людина, якщо потрібно ради цього убивати. Я більше не людина, якщо потрібно відмовитись від себе, від думок, від творів, слів моїх, гарячих бистрих, швидкоплинних, гостріші ніж ножі. І від крижаних, беземоційних та безжалісних що знову й знову линуть з уст моїх, не відчуваючи страху й сорому, не відчуваючи за це ніякої відповідальності. Я більше не людина, якщо це означає сидіти й сподіватись на вселишніх десь там наверху, і тих хто стоять у рядах всемогутньої держави, яка лише жалюгідна кучка вар'ятів й маніяків – ґвалтівників. Всі їх дії і слова пусті, їх домівки побудовані на кістках, а на стінах ще залишились сліди, сліди супротиву і безнадії, останнього крику та тихого хрипу, останнього видиху... Я більше не людина, якщо потрібно впаду на коліна та молитиму про життя, я ніхто, але й не краще.
2022-12-27 20:30:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3527
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2087