Зарисовка
Maks Skalozub
Не для смеха ради Я проехался в трамвае, Значит, ехал я, качался, В боки разные шагал, То толкнет меня бабулька, То дедок вонючий подпихнет, Ненароком повернулся, Злой кондуктор на меня орет, Говорю ему : Что надо? Еще злее на меня орет и три гривны вымогает, По легче, говорю браток, Держи и не кричи. Тут водитель свой задумал план, Тормозить так чтоб в нирвану улететь, Говорю я : Не прощу, Мы вам что-ль дрова, Иль уголь вы везете. Ну ребят, скажу я так, Поездкой в целом я доволен, Ведь как не быть довольным, Коль тебя бабульки разные толкают, И деды вонючие терзают. 17.03.18
2018-03-17 19:45:44
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
JEMBOOO
😂👍
Відповісти
2018-03-22 06:43:05
Подобається
Інші вірші поета
Для тебя
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13201
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4363