Великий

Ната

Надоело, когда дрожат руки, Когда не слушаются ноги А ты идешь, и хочешь быть "Великим" Но страх думает иначе. Ты идешь в огонь и воду, и думаешь что выжить нет и шанса. Сидя в окопе, парнишка рядом произносит пару строк. "Хочу жить, хочу героем быть! возможно ли все вместе!?" И тут враг подходить к нашему окопу Стреляя в нас из пушек в фронт. Я прикрываю этого парнишку и говорю: "Да это возможно ! Тебе я докажу !" Беру ТТ с одним патроном, одним и точным выстрелом, попадаю прямо в цель. Возвращаясь приносим мир, с победою в руках Кто-то из стоящих крикнул: " Вот герои наши", "Вот наша победа" Я остановился, сняв свою фуражку, поклонился. " Спасибо вам, вы стали нашим утешением" " Спасибо вам" Память о погибших и выживших..... 08.05.1945 09.05.1945 давайте помнить...

2019-05-09 19:34:54

Інші категорії

Вірші до свят Для дітей Гумористичні Пейзажні Подійні Поеми

Інші поети

Boygene Borice

@theMiracol

@follower_number_0

rosbyta_chasha

@rosbyta_chasha

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

4973

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4317