Тишина...
Був холодний осінній день,
Вона сиділа сумна в квартирі.
І раптом несподіване "привіт".
Побачивши не вірила своїм очам,
Невже мені він справді написав.
Отямившись почала відповідь писати,
Тремтячими руками ледве набрала:
-Привіт,я вже і не чекала.
-Я дуже скучив тому і написав.
В її очах читалася ненависть,
І відповідь більш впевнено набрала:
-Я знала,що не зможеш ти без мене.
-Ти знаєш,я це також зрозумів.
І по її обличчю скотилася сльоза,
Коли писала відповідь останню:
-Я рада,що ти зрозумів це,хоча і пізно,
та знаєш,краще пізно ніж ніколи.
-Пробач благаю,що тебе тоді покинув,
повір,кохана,що лиш тебе кохаю.
-...
А у відповідь йому лиш тишина...
2018-09-28 11:40:01
16
6