Я слабка.... Або особлива
Марта Вітовська
Я слабка, до жаху неможлива Смішна, легковажна, не серйозна. Зазвичай занадто сором'язлива Але по-своєму особлива Я слабка, можу впасти і здатись В дві секунди рознервуватись Можу плакати і бити стіни Бо на своєму стояти не в силах я Я слабка! До неможливості ревнива! Мрійлива, чутлива, може трішки лінива Смілива, правдива, лайлива Але по-своєму особлива Я слабка, адже плачу ночами Я слабка, бо не вмію вбивати словами Я слабка , може трішки сварлива Бо стояти на двох уже не в силах я... Іду вперед, але руки опускаються Дивлюсь назад і думки повертаються Стою на місці і не знаю, куди йти Я слабка, адже сильним повинен бути ти.
2023-08-29 19:25:33
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Марта Вітовська
@Seras Mark #КЗП І то правда))
Відповісти
2023-08-30 02:56:48
Подобається
Lexa T Kuro
Ви не слабка - бо змогли відшукати все те, що описали, та ще й признати, що воно в Вас є. Класний вірш! 👍Вірте в себе! Нових цікавих пошуків себе та натхнення!💫☀️
Відповісти
2023-09-02 06:57:25
1
Марта Вітовська
@Lexa T Kuro Дякую ☺️
Відповісти
2023-09-02 07:55:07
1
Інші вірші поета
Тривога Я відчувала що тепер одна.... Осінь... Ненавиджу...
Інші поети
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Анастасія
@anast_assia_
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9560
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3200