Спиніть...
Марта Вітовська
Спиніть цей жах, спиніть облави, Спиніть невиліковний сказ. Я в цьому віці гортала книги, А не тікала чувчи гучний "Бах". Не падала на землю в темряві кривавій, Не чула криків, що рвуть небеса. Я мріяла про ляльок, про дім яскравий, А не благала, щоб гроза була. Я знала, що є мама й тато, Я знала друзів, мала ворогів. Ми колись гралися в солдатів, Колись ми гралися в батьків. В дитячих оченятах — біль і сльози, І страх, і відчай й темрява страшна. Вони не пам'ятають мами і тата, Бо душі їх забрали небеса. Спиніть цей біль, спиніть розруху, Спиніть ці крики матерів! Спиніть усе що крає душу, Спиніть цей морок моїх снів! Спиніть цей крик, спиніть це горе, Спиніть потоки гірких сліз. Де мир був вчора — нині поле, Де дім стояв — тепер лиш зріз. Спиніть цю ніч, де діти плачуть, Де голос рідний не звучить. Де кожна мить — мов рана й згадка, Де серце ниє й не мовчить. Спиніть цей жах, спиніть облави, Спиніть невиліковний сказ. Хто захотів цієї слави? Хто кинув світ у смертний час? Хай вам земля поперек горла Хто сіє смерть і чорний дим. Хто топче долі, душі кволі, Хто світ зробив таким глухим...
2025-03-26 16:45:30
3
0
Інші вірші поета
Тінь розплати А я біжу... Поговори... Їжачок
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15810