Моє життя...
Марта Вітовська
Осінь... Листя опадає. Чай, гарячий шоколад. Вечір, книга аж до ранку Кава, навіть мармелад. Ранок, усмішка, вродлива Речі, одяг, перекус. Шлях, автобус і зупинка Метушня і світлофор. Тут вітання і обійми Поцілунки чарівні Потім знову до навчання Тягнуть нас викладачі. Так життя минає швидко Озирнулась, метушня Вечір, кава і зупинка От і все моє життя.
2023-03-24 19:13:34
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Приємний віршик) Теплий
Відповісти
2023-03-24 19:48:43
1
Марта Вітовська
@Н Ф Дякую ☺️
Відповісти
2023-03-25 06:09:00
1
Інші вірші поета
... Ти був життям... Ти живий- і мені цього досить Мрії і диво
Інші поети
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1874
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185