...Герої...

Marina Parthenovith

Ніч. І знову ця блискавка в небі. Її я не вперше вже бачу. Ніч. А ворон летить на всюбіч І хоче скоріше додому. Ранок. Він все не теплий, Його тіло тепер усе синє. Ранок. Не долетів він додому, Хоч як не старався, бідненький. Ніч. Як градом летіло каміння, Що збило з дороги його! Ніч. А ворон все плаче і плаче, І хоче додому скоріше. Ранок. Знайшла його мати У дуже холодній землі... Ранок. Тепер біля хати, Лежить ота мати, і ворон... Ніч. Каміння розбите і пір'я багато Й хустина лежить вже поберта. Ніч. Лежить у землі ота мати Та й ворон лежить відмирає... Ранок. Бентежно співає душа, І плаче невпинно сердечко. Цей ворон герой! Це він врятував нас від смерті! А мати його-це і є Україна! А ви закидалли камінням. Навіщо пішли проти брата? Навіщо убили обох? Можливо Надія ще є І стане нам сил і наснаги Узяти до рук автомати, І йти уперед, аж до Сонця. А ворон і мати, Які вже не знами, Повільно відродяться в душах. І стануть вони знову живі, У душах, в серцях, І в думках...

2018-05-15 14:06:58

Інші вірші поета

Нове покоління Наболіло. Заманила його... Тим, хто прославив нашу землю

Інші поети

Ana T77

@ana_tanjina

moody_bear_

@moody_bear_

Мария Шпир

@mariya_shpir

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15806

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1184