...Герої...

Marina Parthenovith

Ніч. І знову ця блискавка в небі. Її я не вперше вже бачу. Ніч. А ворон летить на всюбіч І хоче скоріше додому. Ранок. Він все не теплий, Його тіло тепер усе синє. Ранок. Не долетів він додому, Хоч як не старався, бідненький. Ніч. Як градом летіло каміння, Що збило з дороги його! Ніч. А ворон все плаче і плаче, І хоче додому скоріше. Ранок. Знайшла його мати У дуже холодній землі... Ранок. Тепер біля хати, Лежить ота мати, і ворон... Ніч. Каміння розбите і пір'я багато Й хустина лежить вже поберта. Ніч. Лежить у землі ота мати Та й ворон лежить відмирає... Ранок. Бентежно співає душа, І плаче невпинно сердечко. Цей ворон герой! Це він врятував нас від смерті! А мати його-це і є Україна! А ви закидалли камінням. Навіщо пішли проти брата? Навіщо убили обох? Можливо Надія ще є І стане нам сил і наснаги Узяти до рук автомати, І йти уперед, аж до Сонця. А ворон і мати, Які вже не знами, Повільно відродяться в душах. І стануть вони знову живі, У душах, в серцях, І в думках...

2018-05-15 14:06:58

Інші вірші поета

Ненависть Не треба суїциду! Нове покоління Я буду мовчати

Інші поети

Kotenok

@Kotenok2018

Solo Frau

@frausolo

安德烈

@aandrew

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

16874

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2290