...Герої...

Marina Parthenovith

Ніч. І знову ця блискавка в небі. Її я не вперше вже бачу. Ніч. А ворон летить на всюбіч І хоче скоріше додому. Ранок. Він все не теплий, Його тіло тепер усе синє. Ранок. Не долетів він додому, Хоч як не старався, бідненький. Ніч. Як градом летіло каміння, Що збило з дороги його! Ніч. А ворон все плаче і плаче, І хоче додому скоріше. Ранок. Знайшла його мати У дуже холодній землі... Ранок. Тепер біля хати, Лежить ота мати, і ворон... Ніч. Каміння розбите і пір'я багато Й хустина лежить вже поберта. Ніч. Лежить у землі ота мати Та й ворон лежить відмирає... Ранок. Бентежно співає душа, І плаче невпинно сердечко. Цей ворон герой! Це він врятував нас від смерті! А мати його-це і є Україна! А ви закидалли камінням. Навіщо пішли проти брата? Навіщо убили обох? Можливо Надія ще є І стане нам сил і наснаги Узяти до рук автомати, І йти уперед, аж до Сонця. А ворон і мати, Які вже не знами, Повільно відродяться в душах. І стануть вони знову живі, У душах, в серцях, І в думках...

2018-05-15 14:06:58

Інші вірші поета

Ненависть Нове покоління Я буду мовчати Люби Книгу-Життя

Інші поети

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

NOURCHEN LEE

@_Nourchen

Юнита

@neizvestnaya_kim

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2403

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2280