Вологі цегла, вікна і бруківка
Вологі цегла, вікна і бруківка,
Померли наскрізь тихо ліхтарі.
Домам згорівшим вже немає ліку,
В цілих таять малечу матері.
І заніміло, зжалося повітря,
Шипів ліс огорнув густий туман.
Ось Тиша ткнула, вп’яла темне вістря –
І Шу лягло під лезом своїх ран.
І плач бере, і страх в душі тьмяніє:
Не знати Інкарнатам, що гадать,
Коли у цім жахітті темно-сильнім
Зібралась демонів незнаних рать.
Ні-ні, ніхто не виткне свого носа,
Малахії туди тим більше зась!
Людський лиш тихо десь промовить голос:
«Ну що, боги, вже гра розпочалась!»
Коментарі