У двері б'ють
У двері б’ють, немов ламають,
Притисла ненька немовля.
На ньому повно сліз кришталю
І плач десь лине віддаля.
Воно чекає батька свого.
Куди ж то він оце подавсь!?
У серці матері тривога:
Вона вже страху піддалась.
Розплакалась – і раптом двері
Ті затріщали. Тиша! Жах!
О демони, прокляті звірі,
Не мати вас би у очах!
Стоїть померклий той будинок,
Було у ньому дві душі:
Одна дивилася з затінку
На пера другої ножі.
Коментарі