Why?
Why do we frown when we can simply smile. Why do we fight, when we can talk and solve it out. Why do we become distant, when we could make good memories. Why did it have to come to this, when we can cherish all the moments. Why did we not take the initiative, When we know tomorrow is never guaranteed. Why do you push me away, when one day i could vanish and never come back. And that day you would miss me to no end, but, would i be coming back?
2018-09-07 16:47:14
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Maee
Thanks man! Loved yours too! 💙
Відповісти
2018-09-07 16:50:35
Подобається
Ruqayyah Jkh
Love it 😍
Відповісти
2018-09-09 12:44:50
1
Maee
@Ruqayyah Jkh Thankyou! 💚
Відповісти
2018-09-09 15:29:10
Подобається
Інші поети
Nailya Valiyeva
@valiyeva_nailya
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2229
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1817