Початок кінця
Ася
Дихання смерті
Перемога над вічністю
Нереальне везіння
Новий дім
Історія
Мрії збуваються
Порятунок
Історія
Вже було далеко за десяту вечора.  Ася звикла до нової домівки. Сашко постійно вертівся біля неї і допомагав з домашньою роботою. Приготувавши вечерю, дівчата позвали всіх до столу. Тут Ася задала питання, яке мучило її останніх три дні.

- А чому це все почалося?
Антон позіхнув, подивися на дівчину втомленим поглядом і сказав:
- Давай так. Зараз поїмо, а потім я все розповім. Добре?
- Ну окей!- задоволено відповіла Ася.
Цілу вечерю вона сиділа і чекала, коли всі нарешті поїдять. І нарешті, Антон задоволено відкинувся і знову позіхнувши, почав розповідь.

- Коли наше місто почало будуватись, десь у 1920-1930, під будинками вирішили викопати велику лабораторію. Там досліджували різні віруси, розробляли нові формули хімічної зброї і займалися розвитком хвороби яка руйнує головний мозок, при цьому залишаючи людину живою, хоча в стані, подібному до алкогольного сп'яніння. Учений Усельцев вирішив випробувати цей вірус на живій людині. Але це не дозволили. Вірус був занадто небезпечний. Лабораторію закрили майже на 85 років, хоча там працював персонал, який слідкував за чистотою і справністю механізмів. У 2015 році влада вирішила продовжити почате за часів СССР . Вірус почали удосконалювати і випробовувати. В ході експерименту почала проявлятись нечувана агресія зі сторони зараженого і вирішили ввімкнути аварійну систему. Але вона не спрацювала, механізми були застарі. Люди взялися до хімзброї, але заражених стало чоловік з 50 і всіх не змогли вбити. Приблизно за годину наше місто заполонили заражені, територію загородили і встановили контроль. Тих, хто вижив забирають на літаках. В пошуках інших людей ми послали Сашка  і Діму. Діма не повернувся.

- А звідки ти знаєш про лабораторію?

- Мені батько, перед смертю розказав, він був одним з працівників лабораторії.  Він не хотів стати одним з зомбі, тому після зараження спригнув з 10 поверху. Я намагався зупинити його, але було занадто пізно...

- Вибач, я не знала.

- Нічого все нормально.- по обличчі  Антона потікла гірка сльоза. Хлопці також плачуть...
Далі Антон розказав чудову новину. У батька в шухляді він знайшов сигнальну ракету. Тому, можливо завтра вранці, вони полетять у нове життя...
***
Далі буде...


© Mabel McCabe,
книга «Ті, що вирішили жити».
Мрії збуваються
Коментарі