Temps des fleurs, fleurs d'un temps
Poussant dans les champs, Les fleurs annoncent printemps Et moi je suis qu'une naïve enfant Qui admire ces êtres passionnants. À chacune de mes heures Elles apportent le bonheur Avec elles, ces belles fleurs, Cela se ressent dans leur senteur. Votre beauté m'enchante tel un sort Vos pétales naissent multicolores Oui, je vous l'affirme, ô flore, À mes yeux, vous valez de l'or. Venez donc, abeilles Venez donc, mesdemoiselles Butinez leurs tendres nectars, Pratiquez votre si bel art. Poussant dans les champs, Les fleurs arrivent avec le prinptemps Comme à l'époque où j'étais enfant, Comme il y a fort longtemps.
2020-10-21 20:23:42
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Luna Gerta
Merci ♡
Відповісти
2020-10-27 16:59:40
Подобається
Luna Gerta
D'accord, merci, je prends note pour les virgules 😊 En effet, merci !
Відповісти
2021-01-09 17:57:06
Подобається
Luna Gerta
Est ce que tu peux me citer quelques moments où les virgules seraient judicieuses ?
Відповісти
2021-01-09 17:58:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1747
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992