Розпочинаючись у одному невеличкому містечку - вона тягнулась на кілька тисяч кілометрів. І всю цю відстань вона була неймовірно рівною й узбіччя було звісно одноманітним - поле покрите невеличкою травою, але за кілька кілометрів з одної з сторін - краєвид був надзвичайно різноманітним.

Подорожні, які мали можливість подорожувати цим шляхом могли милуватись, таким супроводом під час своїх поїздок.

На початку їх зустрічав великий та густий ліс. В якому були різноманітні дерева - від баобабів до великих й кремезних дубів, від яблунь до сакури та від ялинок до фікусів. А найкращий момент  розпочинався коли ці всі рослини починали розквітати. І хоча цей ліс й був наповнений дерева й рослинами у хаотичному порядку - але незважаючи на це - він був таким, що хотілось побачити знову й знову.

Наступна краєвидом, який зустрічав подорожнього - була стіна з фортифікаційними спорудами. Замки, вежі та палаци. Маєтки звичайних мешканців - які можливо й були там, теж усі були виконані у вигляді замку або форту.

Проїхавши цей період середньовіччя вас би очікував каньйон. Мабуть точніше було б сказати що не один він - а ціла їхня мережа. Усі чудернацької форми - немов змії, які розляглись на землі й вигріваються або очікують свою жертву - яка буде достатньо сміливою, щоб підійти до них.

А ось, після каньйонів, відкривається піщана пустеля. Вся покрита дюнами і монументами з піску. А поодинокі дерева навіють думки про ти чи ми ідемо своїм шляхом самі чи поруч із нами знаходиться хтось, хто нас підтримує.

На цьому звісно шлях не закінчуються. Адже наступним краєвидом стає плато. Яке плавно переходить від піщаного до покритого різноманітними рослинами. І хоч це цікаве видовище, але вони буде супроводжувати подорожнього неймовірно короткий період часу.

Адже наступний краєвид - гігантські величні гори. Від невеличких до таких - верхівки яких покриті завжди снігом. Й до таких, вершини яких ніколи не помітно, адже вони постійно знаходяться за хмарами - немов боги у міфології Давньої Греції.

Здається після величних гір, мало що може здивувати. Але тут розпочинається абсолютно чорна земля. Чи то  просто чорний камінь.... Немов хтось взяв смолу і покрив абсолютно все - до чого зміг дотягнутись. Проте, через невеликий проміжок часу відкривається секрет цього місця - вулкан. Клубні диму й розпечена лава, з неймовірним спокоєм, собі співіснували з навколишнім середовищем. Створюючи атмосферу не надто позитивною.

На щастя, наступний краєвид у подорожніх викликає переважно позитивні емоції. Адже що може бути краще за надзвичайно довгий пляж..... На якому білосніжний пісок простирається від початку й аж до самого кінця. А численні бухти, рифи та мілини разом із невеличкими острівцями на морській поверхні не дають побачити двох абсолютно ідентичних місць.

Проїхавши ще далі, нас зустрічає масив з різноманітними природними арками. Вони були такими - немов руїни якогось старовинного міста. Хоч й багато науковців досліджували це місце - але всі дійшли одного й того висновку - це все творіння природи.

І ось, на горизонті знову появляться похмурий краєвид. Хоч і не такий зловісний як вулканічний. На гігантському просторі цих боліт все ж таки існує життя. А якщо дуже пощастить - то можна й побачити надзвичайно гарні й надзвичайно рідкісні квіти.

На останок цієї подорожі, яка тривала кілька тисяч кілометрів, довкола буде тільки рівнина, покрита різноманітними квітами. Але й ті незвичайні,адже відкривають свої бутони тільки уночі - під світлом срібного та холодно-синього місяця.

Звісно, за цю поїздку ще чимало краєвидів, але вже не таких грандіозних, будуть влаштовувати свій стабільний супровід - долина гейзерів, кам'яниста пустеля, рівнина озер та інші залишають слід у пам'яті подорожнього. Але від самого подорожнього вже залежить. чи він запам'ятає їх, чи він забуде всю цю подорож як поганий сон.