Я бачу їх
Я йшла по вулиці, В думки пірнаючи. Ніякої усмішки на лиці І настрою не маючи. І бачила я різні очі, Від часу час в обличчя зазираючи. Блакитні з краплями синьої ночі, Що тягнуть на дно, хоч кричи. Зелені з проміннями сонця, Надію вселяючі в мир. Сірі, як дощ восени по віконцях, Пробуджують спогадів вир. І таємничі, загадкові - Карі, мов шоколад гіркий. Та раптом бачу інші очі. Клянуся, ви не бачили таких! Не бачу колір, бачу лиш емоції, Нестримний той танок думок і мрій. Не зображали очі ті митці, Не мали щодо них ілюзій, Бо бачу очі ті лиш я, Я їх боюся.
2018-08-01 15:17:52
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3591
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1421